ПРЕМІЯ ГОВОРУНІВ. ІСТОРІЯ МИСТЕЦЬКОЇ ВІДЗНАКИ

Національний музей-заповідник українського гончарства володіє найбільшою у Європі колекцією монументальної й садово-паркової глиняної скульптури. Роботи є результатом національних і міжнародних симпозіумів для художників-керамістів, які музей-заповідник проводить, починаючи з 1997 року. Нині ця колекція налічує понад 300 творів. 2016 року її поповнила перша скульптура, виконана в рамках Міжнародної грантової премії Говорунів.

Грант заснували Національний музей-заповідник українського гончарства спільно з Олесею Говорун (Нью-Йорк, США). Чому саме Опішне й, зокрема, гончарство викликали бажання допомоги й підтримки, меценатка пояснила: «Опішня мені рідна. Я провела там більшість дошкільних років і кожного літа приїжджала на канікули до дідуся й бабусі. Змалечку пам’ятаю Свято гончаря й ту гордість, яку гончарська справа викликала в громаді. Пам’ятаю глечики, макітри, іграшки і як грала глина під вмілими руками майстрів. Гончарство пов’язується в моїй свідомості зі святом, громадою і спілкуванням. Премією Говорунів я хочу вшанувати пам’ять моїх рідних: дідуся Миколи Антоновича й бабусі Олександри Миколаївни. Вони були закохані в красу Полтавщини й Опішні, невтомно працювали заради своїх дітей та онуків, цінували людей і майстрів своєї справи. І найголовніше, вони навчили мене, як шанувати свою спадщину й як гордитися своїм корінням. Живучи в Сполучених Штатах, щоразу переконуюся, як важливо знати традиції й передавати їх із покоління в покоління. Я прагну, щоб премія Говорунів допомогла молодим митцям зробити значущий крок у розвитку своєї кар’єри й у розвитку нашої культурної спадщини».

Першим лауреатом премії Говорунів стала художниця-керамістка Аліна Літвіненко (Кіровоградщина). Вона виконала проект «Людина, що пірнає». Ця скульптура, за словами її автора, «ілюструє зв’язок «людина–час», момент незворотного занурення в мить».

2017 року премію отримала опішненка Ольга Плоха за роботу «Мрія. Воля. Терпіння».

Її робота має глибокий філософський зміст і перегукується з життєвими обставинами, що часто з’являються в кожного з нас: «Я хочу показати стіну, яка уособлює собою множину всіх викликів і перешкод людського життя, яку кожен з нас повинен подолати для досягнення своєї мети. Але не кожному під силу це зробити. Хтось зупиняється на самих підступах, ледве побачивши стіну, хтось губиться у її товщі, хтось вибивається досить високо. Чим ближче ми до своєї мети, тим слабшою стає стіна, у ній з’являються просвіти, через які нам видно кінцевий результат. А хтось зуміє вивищитись над своєю «стіною».Весь масив стіни рясніє словами, які символізують ті людські риси, завдяки яким ця стіна долається. Основне місце на ній займає вірш Василя Симоненка «Ти знаєш, що ти – людина?». Він дає нам зрозуміти, що цю стіну потрібно подолати ще в цьому житті…».

2018 року харків’янин В’ячеслав Пасинок за умовами гранту виконав роботу «Перевтілення. Пробудження. Новий початок».

Через призму кераміки автор передав власне бачення духовного катарсису особистості. «Композиція втілює момент очищення, який, можливо, ніколи не повториться. Це ніби мить народження, іноді болюча, утілена в грубій чорній глибі, яка давить на світле пробудження. Різні за розміром глиняні блоки, що немовби виростають із землі, символізують соціум, у якому кожен, незалежно від віку, має не тільки гріхи, але й надію на очищення».

Якою буде робота цьогорічного переможця – киянки Валентини Проценко, дізнаємося восени, на презентації проекту. Запрошуємо всіх стати учасниками значущої мистецької події! Слідкуйте за анонсами Національного музею-заповідника українського гончарства.

Гавриш Лариса,
завідувач Науково-методичного відділу популяризації гончарської спадщини,
туризму та екскурсій
Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному