ЕКСПОНАТИ НА КАНІКУЛАХ

У Національному музеї українського народного декоративного мистецтва успішно розпочалась сезонна програма «Експонат на канікулах».

Рушники, скатертини, рядна, плахти, пояси, запаски, хустки, яким уже понад 100 років зазвичай зберігаються у фондах і зрідка виходять «у світ». Але, починаючи з червня, у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва їм дозволяють «погуляти» на терасі та подихати свіжим повітрям, звідки відкривається чудовий краєвид на Києво-Печерську Лавру і Дніпро.  

У цей час, відвідавши екскурсійну програму музею «Експонат на канікулах», у гостей з'являється рідкісна можливість побачити старовинні народні тканини хатнього використання зблизька, а не під склом у вітринах. Розгледіти всі деталі рисунка і плетіння ниток і навіть доторкнутися до них, звичайно, одягнувши білі рукавички. І головне –  відкрити для себе  таїни української народної культури.

На терасі по черзі "відпочивають" різноманітні вироби для одягу та інтер’єрні тканини кінця XIX- початку XX століття, якими українці прикрашали свої оселі. 

"Всі ці речі із фонду "ткацтва та килимарства", який нараховує 6 тисяч одиниць зберігання, – розповідає науковець музею Людмила Тихонова. – Деякі з них експонуються постійно, а деякі, на жаль, не мають експозиційного вигляду, але мають свою біографію і можуть розповісти багато цікавого.

Приміром, запаска, на якій є напис –  "село Стремигород Радомишльського повіту", зроблений ще Миколою Біляшівським  –  одним із засновників нашого музею. Вона була придбана 1905 року. 

Якщо уважно придивитися, то можна побачити, що на запасках часто повторюється ромбоподібний елемент. З давніх часів ромб символізував поле, а ромб із крапкою – засіяне поле. Це символ родючості, який зазвичай використовували на жіночому поясному одязі українок", – пояснює фахівець музею.

Стародавні символи зустрічаємо і на жіночих плахтах. Приміром, хрест – це символ вогню. Плахту з таким візерунком називали "хрещатою". Були також "рожисті" плахти, на яких зображували символ сонечка. А на Чернігівщині улюбленим візерунком була "коропова луска". 

Плахти "крилатки" були дорожчими, адже мали "два крила". Не заможні жінки носили плахти, зшиті особливим швом із двох прямокутних шматків тканини. Для жінок, які були при надії, було зручно носити такий не зшитий одяг.

Дівочі плахти вирізняються серед інших  – вони найяскравіші. Розкіш носити різноколірний одяг із використанням білого, синього, червоного, жовтого  кольорів дозволялось тільки молодим дівчатам. Коли жінка виходила заміж, кольори її плахти ставали стриманішими із домінуванням вишневого або синього кольору. Поясний одяг жінки поважного віку був уже чорного або жовтого кольору.    

Досягти відповідної кольорової гами було справою не із легких. Адже такого розмаїття фарб, як нині, звичайно ж, не було. 

«Синій барвник, виготовлений з рослини індиго, який тільки привозили в Україну. У золотаво-жовтий  фарбували, використовуючи лушпиння з цибулі. У рожевий – липу, але рецепт був дуже складний, не кожен майстер володів ним. Але найскладніше було з червоним кольором. Його виготовляли із комах червець. За цілий день можна було назбирати тільки чайну ложку. Тому ця фарба була дуже дорога, але дуже стійка – зберігалася протягом багатьох років», – розкриває секрети виготовлення народних тканин пані Людмила.

Загалом, виготовити тканину власноруч було справою складною і дуже відповідальною. Потрібно було знати все, про матеріал, з яким працюєш, вміти користуватися ткацьким станком і виявляти свою творчу «жилку», адже навчитись премудростям всіх візерунків було неможливо. 

А їх було дуже багато: „рядки”, „ялинки”, „сосонка”, „смерічка”, „кружки”, „грушки”,  „шахви”, „дамки”, „огірки” тощо. 

До кожного свята стіл застеляли «тематичними» скатертинами. На Різдво Христове та Великдень – із зображенням символів хреста, на Трійцю  –  «гря­дки з огірками», на Хре­щення Господнє  –  з рисунком «гречка». 

Після закінчення канікул експонати знову повернуться на своє місце для подальшого зберігання. Але літо продовжується, і ще залишається можливість познайомитися ближче з кращими зразками рукотворної роботи українських майстрів минулих століть.