Воїнів Війська Польського - союзників армії УНР, які боролися з більшовиками, вшанували у Галичі

Однією з важливих християнських традицій в період свята Воскресіння Христового є відвідування кладовищ і вшанування молитвою тих, які відійшли у вічність. Таку практику дещо складно здійснити, якщо кладовище є давнім, а поховання забутими і занедбаними чи зруйнованими. Впродовж майже 80 – ти років такою була доля цвинтаря Війська Польського у м. Галичі, який зруйновано в період радянської влади з метою забуття тих, які стримували більшовицькі орди в їхньому завойовницькому поході у Європу.

В ці дні Галич відвідала родина Ясколовських – Пшемислав та Магдалена (Варшава, Республіка Польща). Вони відомі в своїй країні, як активні учасники вшанування пам’яті полеглих у Першій світовій війні, щорічно здійснюють десятки експедиційних поїздок, як Польщею, так і за її межами; за можливості опікуються та допомагають з відновленням занедбаних військових кладовищ. Пшемислав Ясколовський – за фахом інженер, знавець історії артилерії, дослідник фортифікаційних споруд, автор кількох книг, активіст громадських ініціатив щодо збереження та відновлення пам’яток історії в Польщі, керівник історичного клубу «Традиційний підрозділ ц. і. к. полку фортечної артилерії №2 барона Едварда фон Беші»; відзначений рядом нагород європейських держав.   

Метою їхнього приїзду був огляд залишків поховань польських солдатів з можливістю їхньої подальшої реновації та відвідання іншого великого кладовища, на якому поховані воїни австро – угорського війська.

Під час відвідин кладовища польських воїнів, за погодженням з відповідальними особами, і з врахуванням того, що в 1920-му році Військо Польське та Армія УНР були союзниками і спільно тримали лінію фронту проти більшовицької навали в Європу, було встановлено дерев’яний хрест на площі поховань та інформаційну таблицю.

Виготовлення і встановлення даних пам’ятних знаків здійснено коштом родини Ясколовських та історичного клубу. Сам хрест і таблиця є скромного вигляду і типові для тимчасового ознакування поховань – на зразок того, як це здійснювалося з захороненнями одразу після бойових дій. Таблиця виконана двомовно: польською та українською мовами і подає загальну інформацію про саме кладовище. Напис засвідчує наступне:

«Cmentarz Wojenny zolnierzy Wojska Polskiego poleglych w walkach z Bolszewikami w 1920 r. / Військове кладовище солдатів польської армії, загиблих у битвах з більшовиками в 1920 р.

W roku 1920 zolnierzy Wojska Polskiego i Ukrainscy bohatersko przeciwstawili sie bolszewickim najezdzcom / У 1920 р. солдати польської та української армії героїчно виступили проти більшовицьких загарбників.

Halicz 2019 / Галич, 2019

Tablica ta ufundowal Tradycyjny Oddzial C. i K. Regimentu Artylerii Fortecznej No. 2 barona Edwarda von Beschi – Twierdza Krakow».

Представники польської сторони оглянули місто Галич та найцікавіші туристичні об’єкти в його межах, а також залишки австрійських фортифікацій в околицях.

Польська сторона висловлює щиру подяку Генеральному директору Національного заповідника «Давній Галич» п. Володимиру Костишину за сприяння та гостинність. Ними в найближчому часі буде підготовано ряд письмових пропозицій щодо подальшої співпраці.

Про кладовище Війська Польського в Галичі практично нічого не відомо самим мешканцям міста. Червоний окупант десятиліттями знищував пам’ять про тих, які були успішними в боротьбі з ним і створили незалежні держави. Тільки завдяки місцевим краєзнавцям, які досліджують військові поховання Галича, вдалося зібрати інформацію про це місце.

Кладовище розташоване у південно-східній частині Замкової гори. Тут поховані польські військові, які були учасниками польсько-радянської війни і загинули у вересні 1920 р.: 1 підпоручник, 1 старший стрілець та 10 стрільців. На даний час встановлено 12 прізвищ полеглих. За військовою приналежністю вони були воїнами 21 та 36 піхотних полків - славних військових формацій Польщі (полків відомих під назвами, як «Діти Варшави» та «Академічна Легія»). Ймовірно, первинно військових могил було кілька десятків. Хрести на могилах були бетонні (на даний час не збереглися).

Щорічно, в період 1921 – 1939 рр., на День Конституції Польщі (3 травня) польські військові поруч могил встановлювали почесну варту, запалювали свічки. Один з тогочасних часописів, описував вшанування полеглих польських воїнів у 1929 р.: «…В минулу неділю відбувся в Галичі обхід... На цвинтарі, що міститься на історичній замковій площі, кс. Ангер відправив польову службу, на якій були присутні представники урядової та міської влад, 6 полку уланів, ескадрон саперів 6-ої кавалерійської дивізії, оркестр 6 полку уланів, також громадськість. Після відправи виголошено ряд промов, після чого відбувся парад військових відділів та похід, який вирушив до міста при звуках оркестру. Урочистість мала дуже піднесений характер».

У західній частині кладовища зберігся бетонний меморіальний знак, в формі трьох квадратних площадок (встановлених одна на одну), які будовою нагадують ступінчасту піраміду. На верхній площадці, в її центральній частині проглядається залишок металевої основи - на ній кріпився високий металевий хрест. У східному напрямку від меморіального знаку розташовані гробівці. Загалом, їх - 18, всі вони розташовані в чотирьох рядах, паралельно один одному. Окремі поховання зміщені відносно первинного місця розташування, є розбиті. Руйнування наступає внаслідок природніх та зовнішніх чинників - зокрема, спостерігається несанкціонований розкоп окремих могил. Цинізм та бездуховність дійшли до того, що відвідувачі Замкової гори на рештках гробівців розводять вогнища і смажать м’ясо…

В наш час – періоду чергових викликів з сторони Російської Федерації, подібне кладовище є прикладом того, що нації вже кілька десятиліть тому вели з нею боротьбу, згідно гасла польського повстання «За вашу і нашу свободу!». Це кладовище є свідченням одного з етапів історії міста, тому було б доцільним його впорядкувати і відновити. Звичайно, в даній справі є досить проблемних питань, проте за наявності доброї волі і порозуміння сторін, їх можна вирішити. Галич неодноразово впродовж року відвідують групи з – за кордону, безперечно їм цікаво було б оглянути місця пов’язані з військовою історією, з меморіалами на честь полеглих. Зрештою, в наступному році буде великий ювілей – сота річниця бою під Дитятином та кінцевого розгрому більшовиків під час боїв, які відомі як «Варшавська битва»…

Андрій Чемеринський,

Почесний краєзнавець України,

ст. науковий співробітник

відділу охорони культурної спадщини

Національного заповідника «Давній Галич»