ВІД СТРАТЕГІЇ ДО ДІЇ: ЗВІТ МУЗЕЮ МАЙДАНУ ЗА 3 РОКИ

Команда Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності відзвітувала про три роки діяльності закладу. 20 січня виповнилося три роки, відколи його утворено як державний заклад. Керівники меморіально-музейного комплексу розповіли про виникнення та становлення музею, а також підсумували виклики та здобутки за цей час.

"Музей Майдану – великий експеримент і для нас самих. Заклад новий за задумом, амбіціями, викликами. Певної пікантності додає відсутність приміщення. На Заході багато музеїв не мають ані колекції, ні приміщень, активом у них є спільноти, заради яких вони виникли та працюють. У нас становище не таке", – зазначає Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного музею Революція Гідності.

Хоча власних виставкових площ бракує, музей знаходить змогу возити й демонструвати експозиції по всій Україні та за її межами. За рік, що минув, співпраця провадилася з 12 музеями. Експонати музею побачили у Брюсселі, Києві, Чернігові, Одесі, Дніпрі, Львові, Хмельницькому, Обухові й Мелітополі.

"Упродовж 2018 року предмети з музейного зібрання надавалися для експонування в межах низки виставкових проектів: виставка "Взаємодія" відбулася в Бельгії, а в Україні – "Майдан: простір творчості", "Творчий спалах Майдану", "Символ твоєї свободи: 100 років Державного герба України", "Майдан: деталі". Загалом було надано 227 музейних предметів", – каже Ольга Савенок, завідувач меморіально-організаційного відділу.

20 січня нам виповнилося три роки як офіційно зареєстрованому музеєві, який, утім, тривалий час усе ще не мав фінансування, не мав приміщення, не мав штату. У квітні 2016 року заклад набув статусу національного. Це розблокувало фінансування, підвищило наш статус і водночас нашу відповідальність. Адже національні – це інституції з великим досвідом або високим статусом. Аж улітку 2016-го ми взяли на роботу перших трьох співробітників.

Напрями діяльності. Створюємо пам’яткоохоронну документацію щодо нерухомих пам’яток на території революції. Разом з Інститутом культурної спадщини внормували режим і межі використання пам’яток історії місцевого значення. Плануємо підвищити їхній статус до національного значення задля збереження цих пам'яток.

Спорудили навігаційну систему – путівник місцями Революції Гідності. Наглядаємо за благоустроєм на нашій території від Хрещатика до вулиці Ольгинської.

Щодо наукової діяльності варто згадати, що ми започаткували польові експедиції в регіони до родин героїв. Горді, що до лютого презентуємо нові власні видання.

Утверджуємо пам’ять про Майдан не лише в Києві. Допомагаємо колегам у містах і селах створювати музейні простори, зокрема на основі нашого зібрання. А щоб у Києві створити основний меморіальний простір, ми отримали в постійне користування землю під музей. Це гарантує, що рано чи пізно він буде. Уперше в історії держави музею передано чотири ділянки в центрі міста, в числі їх і проїжджу частину. Це зайняло понад два роки. Завдяки гуртуванню однодумців у владі й поза нею ділянки було виділено дуже швидко, якщо враховувати українську практику й те, що вони мали різну форму власності та були в різних адміністративних районах міста.

Тепер уже ми набули чотири приміщення в оренду – невеличкий, але поступ. Відкрили публічний простір у Будинку профспілок – Інфомаційно-виставковий центр Музею Майдану. Маємо невеличкий офіс на території Києво-Печерського заповідника. Він не може вмістити робочі місця для всієї нашої команди, тому домоглися оренди на Липській, 16. Там підвальне приміщення, воно потребує ремонту. І сподіваємося на кілька кабінетів у колишньому Жовтневому палаці для господарчого відділу, нашої будівельної команди.

Стратегічний напрям – формування зібрання. Велика відповідальність – мати таку колекцію. Підбираємо досвідчених і мотивованих працівників. Зокрема створили фахову фондову команду, яка зараз посилено провадить опис. Запроваджуємо систему електронного обліку. Скоро надамо доступ до нашої колекції дослідникам та всім охочим. Наш поки що невеличкий музей без досвіду й наразі без приміщення, а вже має кількох іноземних інтернів. Дослідники зі США й Італії цікавляться проектом, долучаються до створення новітнього музею. За останній рік відчуваємо зростання довіри до нас. Дедалі більше людей та організацій передають експонати. За три роки ми майже подвоїли зібрання. Це на часі, бо плануємо концепцію постійної виставки майбутнього музею, і що більше матимемо речей, то краще сплануємо застосування їх.

Потужною є динаміка за́ходів. Ми не мали прямого фінансування на культурно-освітню діяльність, однак провадили її завдяки партнерам. Відповідно стрімко збільшилася кількість відвідувачів, зокрема завдяки тому, що чимало проектів розгорталися просто неба плюс було багато мандрівних виставок. 2018 року ми здійснили чотири міжнародні проекти. Нас запрошують у Варшавський інститут плаката, Український музей у Чикаго й навіть такі лідери музейної справи, як Європейський дім історії. Активні ми й у Києві. Мали виставки в КМДА, Мистецькому арсеналі, Українському домі, Музеї парламентаризму у Верховній Раді, Будинку художника, Печерській райдержадміністрації тощо.

Нашу діяльність висвітлюють не лише українські ЗМІ, а й "Der Spiegel", "Deutsche Welle", "New York Times", також авторитетні професійні видання, наприклад "Smithsonian Magazine", придивляються до того, як українці зберігають пам’ять та яким буде наш Музей Свободи.

Нарощуємо відвідуваність сайту та присутність у соцмережах. Вдало залучаємо нові аудиторії. Сайт набуває динаміки.

Важливий напрям – наша видимість, айдентика, брендинг. Ми власноруч розробили логотип і цілий правильник, тобто брендбук. Потроху стаємо впізнавані. Навколо монумента Незалежності триває виставка “Майдан: ландшафти пам’яті”, яка поміж іншого пояснює наш знак.

Нарешті про фінансову спроможність. Маємо сприятливі фінансові умови для створення матеріально-технічної бази. Розуміємо, що так не триватиме довго. Тому важливо запровадити механізм, який допоможе нам і в майбутньому бути фінансово життєздатними. В Європі є модель, при якій відвідувачі голосують і забезпечують існування музею своїми пожертвами. Це розвантажує державний бюджет і сприяє невпинному розвиткові інституції. А те, що торішнє фінансування зросло проти позаминулого року, свідчить про кредит довіри, про обстоювання наших інтересів і про розуміння на різних рівнях влади потреби в такому музеї. На діяльність ми мали 1 мільйон гривень у 2016-му й понад 22 мільйони у 2018-му, окремо – 115 мільйонів на проектування та будівництво меморіалу. Проектно-кошторисну документацію розроблено. Ми готові до будівництва.

Наталія Бойків, завідувач відділу будівництва Національного музею Революції Гідності:

– Ми готові будувати меморіал, але маємо ухвалу Печерського суду про арешт ділянок. Родичам загиблих важливо довести вину “беркутівців”. Музей, ГО “Родина Героїв Небесної Сотні”, ГО “Ініціативна група поранених і постраждалих на Майдані”, ГО “Львівська брама” зробили все, щоб на прохання Управління спецрозслідувань ГПУ розчистити ділянку для здійснення слідчих дій. Звільнено місце, де поранено понад п'ятнадцять і вбито вісім осіб, – хрест і світлини перемістили в бік каплички. Одержали ми з ГПУ лист, що знизу ділянки слідчі дії закінчені. Це дає змогу розпочинати підготовчі роботи з будівництва. Задіяним слідчими залишається клаптик біля каплиці, однак одержали ми також відповідь, що й там найближчим часом слідчий експеримент закінчиться.

Іще про кошторис. Наша документація отримала висновок Української державної експертизи. Я думала, що для нашого проекту буде зелене світло, але його розглядали під мікроскопом, дуже доскіпливо й конкретно. Врешті концепцію ми відстояли. Уся вартість меморіалу становила 171 мільйон 808 тисяч гривень, у тому числі будівельні роботи – 148 мільйонів гривень. Сподіваюся наступного року відзвітувати за збудований меморіальний комплекс та братися за музей. Маємо надію, що меморіал принесе людям і світлі хвилини – стверджуватиме, що наші рідні загинули недарма.