ХТО БУДЕ ДИРЕКТОРОМ ЗАПОВІДНИКА У ЖОВКВІ?

Триває конкурс на заміщення вакантної посади директора ДІАЗ у Жовкві. Кандидатів три: теперішній директор Володимир Герич, завідувачка науково-реставраційного відділу ДІАЗ у Жовкві Наталія П’єх, начальник науково-методичного відділу популяризації гончарської спадищини, екскурсій та туризму Національного музею-заповідника в Опішному (Полтавська область) Денис Яшний.

Завдяки тому, що трансляція засідання відбувалася в прямому ефірі і запис знаходиться  на каналі Мінкульту, ми можемо проаналізувати, що ж відбувається.

На першому засіданні конкурсної комісії було озвучено усі зауваження, що надійшли до конкурсної комісії по кандидатах, а також заяву заступника директора з науково-реставраційної роботи ДІАЗ у м. Жовкві Кубая М.В., направлену міністру культури України п. Нищуку Є.М. та начальнику Управління охорони культурної спадщини Міністерства культури України п. Єпіфанову О.В. В заяві містилися серйозні звинувачення на адресу В. Герича. Із запису чуємо, що заяви підтверджені копіями документів. Можливо не цілком точно, але постараємося викласти основні тези, оскільки прозвучали вони від особи, котра максимально освідомлена в усіх справах ДІАЗ у Жовкві – заступника директора з науково-реставраційної роботи.

Цитуємо:
«Володимир Герич справляє враження інтелектуальної, ділової людини, і він дійсно є дуже досвідченим чиновником. В житті він пройшов велику школу лицемірства, закінчивши з відзнакою Вищу компартійну школу він багато років пропрацював другим секретарем райкому компартії у Жовкві. Пізніше швидко пристосувався до нових умов незалежної України, очолював районні органи влади, а потім кілька років був заступником голови облдержадміністрації. З останньої посади після помаранчевої революції у 2005 році його звільняли новий голова ОДА разом з обласним прокурором під альтернативою відкриття кримінальної справи за керівництво тіньовим обласним виборчим штабом В. Медведчука і нелегальний обіг мільйонів виборчих доларів.

За цей час він зміг стати, як говорить багато знаючих людей, чи не найбагатшою людиною в районі з серйозним тіньовим бізнесом, підпорядкувавши собі колишню районну торгову «мафію» та обзавестися численними корисними зв’язками з впливовими людьми у всіх потрібних сферах.

Він оволодів мистецтвом формування власного позитивного іміджу перед вищим керівництвом і людьми, від котрих він залежить. Очоливши Заповідник у 2007 році і до сьогодні він, нехтуючи обов’язком охорони культурної спадщини, не виконує важливих завдань, які можуть погіршити його імідж, а робить тільки ті справи, які дають йому позитивний імідж та особисту користь.

Своїми службовими повноваженнями він користується дуже прагматично і послідовно. Він не пропустить жодної можливості, жодного підрядника, продавця послуг і товарів для Заповідника, щоб не отримати максимальний «відкат». В цьому я переконався неодноразово. Якщо не витисне нахабно, то іде на підписування актів з приписками робіт, а то і фіктивних актів на оплату невиконаних робіт. Таких фіктивних актів у Заповіднику лежать десятки штук на сотні тисяч і мільйони гривень вкрадених бюджетних коштів.

В той час, коли Герич прийшов на  посаду директора Заповідника, ми закінчили тендерні процедури на розробку містобудівної документації Заповідника, - Історико-архітектурного опорного плану міста, Правил забудови для історичних ареалів, Детального плану регенерації забудови центральної частини міста та Генплану розвитку заповідника за 200 тис. бюджетних гривень, виділених міністерством. Тоді  він викликав мене до себе і доручив мені, як заступнику, іти до виконавців і домовлятися про «відкат». На моє крайнє здивування він спокійно пояснив, що всі так роблять, що по-іншому не робиться і усі, хто отримує державні гроші повинні ними ділитися. Я відмовився це робити. Через кілька днів він знову викликав мене, дав кілька купюр по сто доларів і сказав, що це моя частка. Після моєї категоричної відмови взяти їх, у наших відносинах почалися серйозні проблеми. Він неодноразово пробував мене звільнити з роботи, але не знаходив підстав; кілька разів просив, щоб я сам звільнився; а останній раз спеціально для цього проводив реорганізацію Заповідника із скороченням моєї посади, але профком цього пункту не погодив. Нещодавно ці спроби знову посилилися».

Після такої передмови Кубай М.В. приступає до детального аналізу дій Герича В.П. на посаді директора ДІАЗ у Жовкві. З його слів випливає, що реставраційні роботи на дахах палацового корпусу Жовківського замку, котрі проводилися у 2008 р., були виконані з порушенням послідовності робіт, важливої для мінімізації ризиків залишити корпус без покриття на зиму і на випадок припинення державного фінансування. В результаті в грудні 2008 р. було розібрано дах над усім палацовим корпусом. Замок залишився без покриття і десятки тон води потрапили в товсті стінах і пазухи склепінь, що спричинило грибок  і цвіль. Без належних погоджень, було замінене історичне дерев'яне перекриття палацу на бетонне, що спричинило тріщини. Усі нові конструкції даху протягом кількох років загнили і стали непридатними. У 2015 р. їх повністю демонтували та виконали нові – а це близько мільйона гривень змарнованих державних коштів.

Значна сума бюджетних коштів було витрачена на проектування реставраційних робіт по замку у 2007-2008 рр. Більша частина виготовленої тоді документації не була реалізована.  Але навіть те, що було зроблено, зроблено зі значними порушеннями. Зокрема у східній башті, котра експлуатується, як виставковий комплекс, не передбачено нормативних шляхів евакуації, кабельні, водопровідні і каналізаційні мережі у подвір’ї замку підведено до тих місць, де вони не можуть використовуватися. М. Кубай стверджує, що має копію своїх зауважень до цієї проектної документації від 18.12.2009, поданих директору для прийняття рішень. Тоді Герич категорично заявив, що проектанти нічого переробляти не будуть,  проте зараз ця документація наново переробляється в рамках теперішнього державного інвестиційного проекту, ідуть повторні затрати бюджетних коштів.

У 2009 р. на проектні роботи було виділено більше мільйона гривень бюджетних коштів, проте приватне підприємство Ярко і К, котре виграло тендер,  було неспроможне виготовити цей обсяг документації. Проектна документація була видана дуже скорочено, без багатьох обов'язкових розділів, без деталізації, частково сфабрикована. Але усе було оплачено без необхідного розгляду і приймання. Як свідчення злочинної некомпетентності В. Герича є факт, що наявні у західній частині замку, підвали не були обстежені, в процесі виконання будівельних робіт Герич наказав частину з них засипати землею і забетонувати. За дороблення і зміни проектної документації Герич доплачував цій фірмі в ході робіт у 2014 р. (50 тис. грн.) та у 2015 р. (близько 100 тис. грн.). Збитки від такого проектування в кілька разів перевищують отриману користь.

За словами В. Кубая, В. Геричем було провалено з мільйонними розтратами проект з реставрації замку 2014-2015 рр., який реалізовувався за грант Євросоюзу та державні кошти. Грант виграли польські партнери з гміни Спічин. Запросивши ДІАЗ у Жовкві стати партнером з української сторони, поляки виконали обов’язкову умову подання проекту. У цьому проекті з усієї суми гранту 4,0 млн. євро українській стороні призначалося 1,4 млн. євро. Проте від близько половини цих коштів Герич повернув, крім того, значна частина оплачених робіт проекту взагалі не виконана або виконана неякісно. Через корисливі дії Герича, маніпуляції з тендером, залучення ним до виконання реставраційних робіт фірми-банкрота, цілий рік роботи не велися. Після повторного тендеру новий підрядник за чотири місяці до закінчення проекту не зміг виконати заплановані роботи. Незважаючи на приписки, невикористаних 900 тисяч гривень довелося повернути.

У 2017 р. розпочалася реалізація державного інвестиційного проекту «Комплексна реставрація і пристосування ансамблю Жовківського замку» на суму 150 млн. грн. Запланований обсяг робіт та їх відповідність законодавству під серйозною загрозою.

В. Герича не цікавить більшість основних показників ефективності, в тому числі економії енергоресурсів і води, характеру послуг, які планується надавати в замку. Проте, на запланований ресторанно-готельний комплекс в замку він уже має домовленого орендаря без конкурсу про що він двічі заявляв при проектантах. Уже почалися серйозні проблеми з дотриманням термінів виготовлення проектної документації.  

В. Кубай стверджує, що роки керівництва Герича нанесена величезна шкода історичній архітектурній спадщині унікального в Україні історичного міста Жовква. За його особистими дозволами здійснено цілий ряд неправомірних відведень земельних ділянок у приватну власність на території і в охоронних зонах заповідника та шкідливих забудов і добудов в історичному ареалі. Скандальна історія із будівництвом нової торгової будівлі підприємця Р. Чепіля на території Заповідника біля національної пам’ятки Жовківської синагоги сколихнула громадськість і викликала загальне обурення.  Зокрема, Герич сфальсифікував текст протоколу засідання Вченої ради Заповідника від 20.06.2014, яка винесла негативне рішення з цього питання, підписав його одноособово, організував утаємничений повторний розгляд на обласній Консультативній раді 23.10.2014, подав у Міністерство неправдиві відомості і добився затвердження сфальсифікованого історико-містобудівного обґрунтування цієї будівлі. Це містобудівне обґрунтування шляхом фальшування і підтасовки історичних і картографічних даних, дало можливість побудувати новий великий будинок на історичній дорозі та на залишках історичної оборонної стіни пам’ятки національного значення.

З 2014 р. В. Герич не скликає Вченої ради Заповідника, сам видає дозволи і погодження на містобудівні перетворення в місті, на встановлення тимчасових споруд, на погодження документації. Зокрема за неправомірними висновками Герича в місті незаконно приватизовано окремими підприємцями ряд коридорів загального користування у багатоквартирних будинках-пам’ятках.

Відношення В. Герича до музейного фонду України, який зберігається у Заповіднику також вкрай незадовільне. Як стверджує М. Кубай, у грудні 2011-січні 2012 р. проведено звірку наявності музейних предметів і виявлено відсутність семи цінних предметів, в тому числі бронзової епітафійної таблиці С.Жолкевського 1606 р., яка становить особливий інтерес для польських колекціонерів. Члени комісії протягом місяця кілька разів перевірили усі приміщення, усі можливі і неможливі місця, але пропалих предметів не було. Акт звірки від 16.01.2012 р., підписаний усіма членами комісії, В.Герич не затвердив, жодного розслідування і повідомлення у вищі органи не зробив. Натомість робив спроби підмінити вкрадені предмети іншими. Після погрози відповідальної працівниці Л. Байбули написати заяву в міліцію, частина предметів була знайдена у вказаному Геричем місці.  На вимогу Н. П’єх переписати акт від 16.01.2012 члени комісії відмовилися, але і вона побоялася підписати разом з Геричем окремий акт про віднайдення пропалих предметів. І Герич написав такий акт від 08.02.2012 про віднайдення частини музейних предметів сам. В Міністерство було направлено неправдиву інформацію за підписом В. Герича та Н. П’єх, про те, що усі предмети наявні (лист від 25.12.2014 № 01-08/431). Жодного розслідування цієї пропажі Геричем не було організовано, частина предметів Музейного фонду України так і не повернута.

В цьому контексті цікава роль іншої кандидатки на посаду – Наталії П’єх. Виходячи з викладеного, можна зробити висновок, що вона схильна до маніпуляцій та обману державних органів, то ж чи годиться на посаду? М. Кубай в своїй заяві до конкурсної комісії стверджує, що Н. П’єх подала свою кандидатуру в останній момент, після того, як Герич заявив йому, що відмовляється від боротьби, але з ДІАЗ не піде. Тим самим Герич убезпечує себе від програшу, - номінально директором може бути Н. П’єх, але керувати і отримувати вигоду буде Герич.

Звинувачення дуже серйозні. Виникає питання, чому, будучи заступником директора ДІАЗ у Жовкві, М. Кубай не зробив спроб припинити незаконні дії В. Герича, а лише протягом 11 років константував порушення закону і корупцію. В. Кубай стверджує, що неодноразово пробував оскаржити незаконні дії в різних органах, але жодного разу не отримав відповіді на поставлені запитання. Зв’язки і гроші Герича і його партнерів робили свою справу. Ним також були погашені усі розслідування ДАБІ щодо незаконних добудов до пам’яток, ініційовані М. Кубаєм під час тимчасового виконання ним обов’язків директора. Показовим є судовий позов Кубая до Герича  на відновлення авторських прав. В. Герич опублікував у районній газеті під своїм іменем статтю В. Кубая, котра раніше була опублікована в газеті Заповідника. Не зважаючи на те, що в суді було доведено, що авторство статті належить Кубаєві, суд не задовольнив вимоги визнати порушеними авторські права і опублікувати в газеті спростування, мотивуючи рішення тим, що це буде ганьбою для Герича, бо він займав високі посади і є директором Заповідника. За логікою судді, злодія, котрий займає високі посади, не можна називати злодієм, бо це буде ганебно для нього. 

Яким буде рішення комісії? Кого оберуть директором ДІАЗ у Жовкві?

В. Герич вміє впливати на людей, використовуючи усі можливості. Протягом багатьох років він включав в число учасників семінарів з охорони культурної спадщини, проведення яких налагодив в Жовкві, потрібних людей з мінкульту, з влади, з музеїв та заповідників. Не виключено, що члени комісії також їздили в рамках цих семінарів до Польщі, відвідували за державні та гроші польських партнерів проекту різні цікаві об’єкти. 

Звичайні вибори керівника стали лакмусовим папірцем для нашої влади: як реагувати на відкрите звернення про невідповідність кандидата вимогам до керівника – перевіряти, чи вважати наклепом і зігнорувати? Згідно Закону кандидат на посаду директора культурного закладу має мати високі ділові і моральні якості. Як комісія має визначити рівень моральних якостей? Як громадськості боротися з нечистими на руку керівниками, котрі нищать культурну спадщину під ширмою охорони? 

Остаточне засідання комісії має відбутися 21 травня. А тим часом, працівники Заповідника в робочий час відвідують жовківських підприємців і вимагають підписати лист на підтримку Герича. Що робити підприємцям? Адже завтра новообраний старий директор пришле до них своїх людей знову, тим разом по данину.

Любомир Олексин, 
Жовква-Варшава