Антикорупційний суд – Україна переросла Президента
Головне
Ухвалення закону показало ще раз, що Україна переросла свого президента. Україна – інша. Україна може і повинна мати сильні інституції, які робитимуть її реально європейською. І в Україні є критична маса людей, які цього прагнуть і можуть домагатися у співпраці з міжнародними однодумцями.
Що ж там в законі?
Антикорупційний суд буде розглядати справи, які розслідує НАБУ. Це одна з важливих правок, за яку ми боролися. Судді повинні відповідати високим вимогам. Значною мірою на рішення в доборі суддів буде впливати 6 членів Ради експертів, яких номінують міжнародні організації, що мають міжнародні договори з Україною – ЄС, ГРЕКО, OECD.
Рада експертів потребує 3 голоси, щоб поставити під сумнів кандидата. Водночас зберігається механізм апеляції. 3 голоси можуть бути подолані більшістю з числа ВККС + не менше 3 голосів самої Ради.
Це інше важливе рішення, за яке ми боролися, – за вирішальний вплив міжнародних організацій. Хоча в кінцевому варіанті воно могло й мало б бути сильнішим.
Проблеми
Залишилися питання до закону, які комітет відмовився підтримати. Йдеться про регулювання роботи Ради, її участі в засіданнях ВККС та процедури ухвалення рішень. Є побоювання, що ці неузгодженості можуть бути використані для маніпуляцій.
Хто переміг?
Президент не хотів закону. Він його уникав більше двох років. Він витрачав цінний час країни на створення інституції, яка мала би вже виносити вироки крадіям, яких розслідує НАБУ. На жаль. Спочатку ігнором закону, який зареєстрували ми. Потім так званими палатами. Потім "антикорупційний суд – для африканських країн".
Але! Президента змусили до ухвалення закону. Прогресивні депутати, активне громадянське суспільство, журналісти й міжнародні партнери. Реально та коаліція, без якої реформи в країні були би неможливими.
Що це нам дасть?
Створення антикорупційного суду – це серйозний наступ на лігу недоторканних. Ми наблизилися ще на один крок до тієї реальності, коли яку би посаду ти не займав, якщо вкрав – будеш сидіти.
