Уряд обрав для впровадження в Україні найбільш неефективну модель медицини

При реформуванні системи охорони здоров'я в Україні для мене принциповою є модель, яка береться за взірець. Я – послідовний прихильник соціальної моделі, яка прийнята у Європі, на противагу тим моделям, які використовуються в Англії або США.

На жаль, уряд сьогодні обрав найгірший варіант – найменш доступний для тих людей, у яких немає грошей на співоплати за дороговартісні послуги. Це – так звана "британська" модель державної медицини, яка сьогодні переживає у Великобританії глибоку кризу та спад фінансування.

Для прихильників "британської" моделі не зайвим буде взнати, що при її створенні широко використовувався досвід СРСР, і багато в чому вона копіює його.

Головним недоліком цієї системи є те, що вона повністю залежить від загального оподаткування і функціонує на основі видатків з бюджету, співоплати пацієнта та приватного добровільного страхування.

При збільшенні дефіциту бюджету фінансування медичних послуг для населення скорочується, і вони змушені сплачувати за медичні послуги з власної кишені у випадках, коли їхню послугу держава профінансувати не в змозі. Стабільних гарантій надання конкретних медичних послуг для громадян – немає. Все з точністю повторює ситуацію, яка є сьогодні в Україні.

То в чому ж тоді полягає реформа? Чи підходить така система Україні, де більшість людей не спроможні на співоплату чи приватне страхування, а мізерний бюджет держави покриває ледве половину від необхідних витрат на охорону здоров'я? І чи здатна Україна "потягнути" ту ж саму радянську систему, тільки перефарбовану в кольори британського прапора?

Про низьку ефективність британської системи говорять вже і у самій Британії, там навіть повернули лікарів в швидку допомогу, оскільки лікарні не справляються з навалою пацієнтів, яких їм везуть карети швидкої з парамедиками. І тільки наші горе-реформатори вперто хочуть наступити на ті ж самі граблі.

В Україні впровадження такої системи виллється в катастрофічну нестачу коштів для покриття всіх потреб населення, що призведе до неминучої співоплати на вторинній та третинній ланці, закритті лікарень та звільнення десятків тисяч медиків.

Як нам і обіцяють, повністю безоплатною буде лише первинна ланка, пологи, швидка без лікаря та паліатив – на більше у держави не вистачає грошей.

На моє переконання, єдино правильною та прийнятною для України моделлю системи охорони здоров'я є європейська, така, яка існує сьогодні в Австрії, Німеччині, Франції, Голандії, Бельгії, Швейцарії, Естонії, Молдові та інших сусідніх країнах.

Це – соціальна модель, заснована на системі загальнообов'язкового державного медичного страхування. Кошти, що збираються в рамках цієї моделі, відділені від інших податків та зборів і можуть бути використані лише на оплату медичних послуг для громадян. Це дозволяє сформувати стабільний гарантований перелік медичних послуг та забезпечити їх надання у повному обсязі на всіх рівнях, а не тільки на первинному, як це пропонує нам МОЗ.

В Європі застраховані громадяни мають можливість контролювати використання страхових коштів, обирати лікарів та профільні заклади, але найголовніше – всім людям забезпечений рівний доступ до медичної допомоги при рівній оплаті, а фінансові ресурси розподіляються максимально ефективно.

Зазвичай, фінансування таких систем відбувається з трьох джерел – відрахування від роботодавців, страхові внески підприємців та кошти державного бюджету, які спрямовуються на покриття потреб незахищених категорій населення.

У Німеччині, де 90% населення охоплені загальнообов'язковим державним соціальним медстрахуванням, система забезпечує всю необхідну допомогу для всіх без виключення застрахованих осіб.

Соціальне медичне страхування існує також у Франції, де ним користується 80% громадян, у Бельгії, де державним медстрахуванням охоплені 98% бельгійців, у Японії, де модель загальнообов'язкового державного медичного страхування демонструє надзвичайну ефективність, та десятках інших розвинутих країн.

В Австрії, наприклад, фізичні особи стають автоматично застрахованими при наймі на роботу, отримуючи допомогу по безробіттю, пенсію, чи працюючи на держслужбі. Діти та студенти також мають право на всю необхідну медичну допомогу.

Навіть у Молдові загальнообов'язкове державне медичне страхування діє з 2004 року, і сьогодні ним охоплено 83% населення.

І тільки в Україні псевдореформатори вирішили вигадати велосипед та замість того, щоб взяти найкращі європейські зразки, почали ставити експерименти на власному народі. Ще більш дивним є те, що знаходяться люди, які радісно готові засунути свою голову в зашморг та всіляко підтримують антинародну псевдореформу.

Але час розставить все по своїх місцях. Після зміни політичного класу, яка неминуче скоро відбудеться, в Україні буде впроваджено справедливу соціальну систему охорони здоров'я, засновану на загальнообов'язковому державному медичному страхуванні – якісну і доступну для всіх. А псевдореформатори відправляться туди, де їм місце – на смітник історії.