Хто блокує реформу охорони здоров'я?
Зважаючи на величезну кількість брехні, маніпуляцій та перекручувань, хочу внести ясність у питання, хто насправді блокує реформу охорони здоров'я в Україні. Вникнувши в суть проблеми, кожен зможе побачити, що головним гальмом на шляху реформи в інтересах людей є саме МОЗ.
Отже, на моє переконання, реформа має базуватися на кількох "китах" – автономізації медичних закладів, оплаті за послугу ("гроші йдуть за пацієнтом") та загальнообов'язковому державному медичному страхуванні, яке дозволить повністю забезпечити коштами реформу, уникнути дефіциту грошей та ризику їхнього розподілення в ручному режимі.
При цьому, головним принципом медреформи, на моє переконання, має стати створення доступної, якісної і безоплатної для людей медицини.
Я – проти впровадження платної медицини, проти безпідставного закриття лікарень та скорочення лікарів, проти знищення швидкої допомоги. Я – за справжню медичну реформу, спрямовану на покращення доступності і якості медицини та зменшення захворюваності й смертності, за збільшення тривалості якісного щасливого життя українців.
Що зроблено мною, і що зроблено МОЗом?
Мною розроблено законопроект N2309а-д від 10.12.2015 р про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров'я, а 06.04.2017 після того, як його підтримав парламент, він став законом N2002-VIII.
Саме цей мій закон і ввів поняття оплати за медичну послугу. І коли хтось говорить, що справжня медична реформа полягає у впровадженні принципу "гроші йдуть за пацієнтом" – він абсолютно правий, адже саме я, разом з іншими народними депутатами і запропонувала державі та суспільству таку модель.
Цей закон підтримали представники всіх політичних сил і він мав запрацювати з листопада 2017 року, але МОЗ не підготував нормативну базу для своєчасного початку його роботи. Автономізація медичних закладів відбулася лише частково, принцип "гроші йдуть за пацієнтом" на вторинному і третинному рівні не впроваджено, зате Національну службу здоров'я, яка консолідує в одних руках понад 100 мільярдів гривень і обходиться державі у 200 мільйонів – створено якнайшвидше.
По-друге, для забезпечення повноцінного фінансування життєво важливих послуг, щоб "гроші пішли за всіма пацієнтами", нам потрібно додатково знайти щонайменше 100 мільярдів гривень. Комітет з питань охорони здоров'я неодноразово звертався до МОЗ та до Уряду з проханням передбачити видатки на охорону здоров'я в бюджеті на 2018 рік на рівні не менше 5% ВВП при потребі у 7%.
Але МОЗ погодився на 3,5%. Це означає, що "гроші підуть лише за обраними", а саме – лише за 27% зі 100 000 онкохворих, за 30% з 500 000 хворих на серцево-судинні хвороби (інфаркти та інсульти). Хто і за яким принципом визначатиме, за яким пацієнтом мають йти гроші, а за яким ні? І ще – до яких обраних закладів підуть гроші за пацієнтом?
Штучно створений дефіцит коштів в системі охорони здоров'я – це прямий шлях до корупції та відкатів, оскільки в такому випадку вони розподілятимуться в ручному режимі.
У свою чергу, для того, щоб забезпечити хворих людей і систему охорони здоров'я коштами, я розробила другий ключовий для проведення медреформи в інтересах людей законопроект N4981-2 від 02.08.2016 – про загальнообов'язкове державне медичне страхування, яке буде здатне покрити життєво важливі потреби громадян в якісних і безоплатних медичних послугах.
Для отримання необхідних додаткових 100 мільярдів гривень, що дозволить профінансувати людям життєво важливі послуги – починаючи від простої консультації, і закінчуючи найскладнішими операціями – за нашими підрахунками, внески мають становити близько 300 гривень на місяць. При цьому за недієздатних платитиме держава, за працівників – роботодавець, а самозайняті платитимуть самі за себе.
Але і цей законопроект блокується в парламенті лобістами МОЗу. Складається враження, що єдиною метою всієї епопеї з їхньою "медреформою", було створення Національної служби здоров'я, концентрація всіх грошей в одних руках та економія на здоров'ї та житті простих людей. Адже жодних інших кроків, які покращували би ситуацію в медицині – зроблено не було.
Навпаки, темпи скорочення населення зростають, десятки тисяч медиків тікають за кордон, колективний імунітет знижується, доступність та якість медичних послуг падають. Я звинувачую МОЗ у бездіяльності, в саботажі реформ, у маніпуляціях та брехні, яку вони ллють в ЗМІ через проплачених "експертів", та через сотні ботів та тролів в мережі інтернет.
І вся ця інформаційна вакханалія спрямована лише на одне: обдурити українців та прикрити свої дії зі знищення медицини в Україні.
Політика МОЗ веде Україну до вимирання. А нам потрібна справжня реформа, заради людей і для людей. За це я борюся і зупинятися не збираюся. Я – медик у шостому поколінні, і знищувати українську націю та розвалювати сферу, якій присвятив своє життя весь мій рід – невігласам не дозволю.
