Туберкульоз – чому українців лікуватимуть вдома?
Ця хвороба стала для нас справжнім викликом. Епідемія туберкульозу в Україні почалася ще у 1995 році, і за 23 роки ми так і не спромоглися її подолати. На те, безумовно, є об'єктивні причини, і одна з них – неправильна організація лікування хворого.
Сьогодні, як і десятки років тому хворий на сухоти в Україні лікується в умовах стаціонару. Нагадаю, що згідно з оцінками експертів МОЗ, лише 30% протитуберкульозних закладів відповідають санітарним та іншим нормам, а все решта потребує чималих коштів на капітальну реконструкцію. Таких величезних коштів у нашої держави немає. Ми не можемо забезпечити належне дотримання протитуберкульозних закладів, які нам залишилися в спадок з радянських часів, та найголовніше – ми не можемо лікувати туберкульоз за правилами Радянського Союзу!
Хочу повідомити українську спільноту у тому, що Україна відмовляється від застарілої моделі лікування сухот у стаціонарі. Натомість хворого лікуватимуть в амбулаторних умовах. Багато хто може подумати, що так ми тільки погіршимо ситуацію, адже в амбулаторних умовах за хворим не такий ретельний нагляд, як в стаціонарі... Але за словами експертів ВОЗ та українських фахівців, саме модель амбулаторного лікування туберкульозу є більш ефективною, в тому числі і з економічних міркувань.
Сьогодні у всьому світі загальноприйнятою є саме амбулаторна модель лікування сухот. В першу чергу це унеможливлює внутрішньолікарняну передачу інфекції та перезараження людини, яка виліковується від хвороби. Крім того, стаціонарна модель лікування призводить до десоціалізації хворого, якому вже після лікування складно адаптуватися в соціумі.
Цікаво, що в Україні розроблено кілька пілотних моделей амбулаторної системи лікування туберкульозу, та поки що жодна з них не втілена у реальність. Сьогодні йде активна просвітницька робота серед лікарів первинної ланки з цього питання, адже саме лікарі первинки за новими правилами займатимуться хворими на туберкульоз. Лікарі-фтизіатри займатимуться хворими з відкритою формою туберкульозу, яка дійсно потребує ізоляції хворого у спеціалізованому закладі.
Хочу окремо зазначити, що успіх у боротьбі проти епідемії туберкульозу неможливий без активної участі суспільства. Зокрема, у нашій країні є величезна проблема – недовиявлення хвороби у 25% випадках. Наразі впроваджуються і зміни до скринінгу захворювання серед населення. Одним з найважливіших елементів з виявлення туберкульозу є анкетування населення. Хворого пацієнта лікуватиме лікар первинної ланки, і саме він слідкуватиме за станом здоров'я і перебігом хвороби. Це стандарт світової практики з лікування туберкульозу, і ми маємо якомога швидше його запровадити в Україні.
ГО "Інфекційний контроль в Україні" за підтримки БО "100 відсотків життя"
