ЦВК в «пожежному порядку» скасувала реєстрацію екссоратника Януковича Андрія Клюєва та блогера Анатолія Шарія кандидатами в депутати. Газета «Україна молода» нагадує, що Верховний суд своїм рішенням зобов’язав Центральну виборчу комісію лише продовжити розгляд документів, але не обов’язково реєструвати кандидатів. Тому, як зазначили в суді, зареєструвати що Клюєва, що Шарія кандидатами в народні депутати – рішення Центрвиборчкому, але не суду. І тут у газетярів виникає запитання – якщо суд нікого не зобов’язав їх реєструвати, а просто рекомендував повторно розглянути доказову базу, навіщо це зробили у ЦВК? Позиція Центрвиборчкому така: до виборів 19 днів, бюлетені треба здавати у друк. Тому часу на пошуки нових аргументів немає. А ті, що є, суд вагомими не вважає – відповідно підстав не реєструвати їх обох кандидатами теж немає... І невідомо, чим би закінчилась уся ця історія, якби не гнiв громадянського суспільства. Усі крапки над «і» в цій справі розставила таки Служба безпеки України, яка повідомила, що обидва кандидати не були в Україні вже впродовж п’яти років. Тому ЦВК, зрештою, і скасувала реєстрацію Клюєва і Шарія. Але, незважаючи на рішення, у цій історії питання й досі відкрите – чому в Україні все робиться після того, як справа набуває суспiльного резонансу? Чому ЦВК вчасно не зібрала всю інформацію й не надала її суду в повному обсязі? Чому громадськість має збирати інформацію про кандидатів, коли цим зобов’язані займатися відповідні органи? Стаття називається «Не гнівіть українців!».
Проблема країни – не тільки в недосвідченому президенті та його команді, в якої нерідко протилежні уявлення про майбутнє України. Проблема – в неефективних інституціях, що часто працюють не на інтереси країни, а на олігархів і чиновників із домайданного минулого, наголошує в «Газеті по-українськи» Віталій Портников. Українських суддів призначив не Володимир Зеленський, але слабкість, недосвідченість і некомпетентність президента дає їм можливість установити в країні режим судового свавілля. Кандидатів у ЦВК пропонував не Зеленський, але прагнення членів комісії потрапити в нову течію змушує їх ухвалювати парадоксальні рішення. Перешкодити сповзанню країни до некерованості, хаосу й реваншу проросійських сил можна тільки контролем і протестом. Вони можуть запобігти необхідності чергового національного повстання, яке буде згубне для держави. Заголовок статті – «Врятувати країну може тільки безперервний протест».
Дописувач газети «День» Василь Куйбіда наводить кілька ключових напрямів російської агресії. Перший – ескалація конфлікту на Донбасі. Одним із стратегічних напрямів є видача російських паспортів мешканцям окупованих територій. Політично це виглядає як пропозиція двох неприйнятних для Києва альтернатив: перша, Україна інтегрує до свого складу «ДНР»-«ЛНР» із усіма сформованими сепаратистськими політичними структурами, таким чином, створюючи умови для переформатування загальнонаціональної партійної системи, радикального посилення проросійських сил, тоді процес паспортизації, можливо, буде призупинений Кремлем. І, друга альтернатива, коли видача російських паспортів мешканцям окупованих територій трансформується в зовнішньополітичний процес анексії частин Луганської й Донецької областей та включення їх до складу Росії. Видання стверджує, що сьогодні росіяни окрилені й готуються до повномасштабної реалізації першої альтернативи з намірами поширення цих процесів на решту областей України. Темпорально це буде прив’язано до перебігу та наслідків парламентських виборів в Україні. Другий напрямок – формування через агентуру і групи впливу в Миколаївській, Херсонській, Запорізькій та інших прикордонних областях парамілітарних осередків та тітушок, які у визначений час виконають заплановану роботу й створять сприятливі умови для вступу в ці області російських військ. І третій – консолідація проросійських політиків для максимізації отримання кількості депутатських мандатів у Верховній Раді України. Про те, що потрібно робити, щоб не допустити реалізації цих планів, йдеться в публікації «Жорстка реальність».
«Економіка України тримається на грошах заробітчан» – у статті під таким заголовком «Газета по-українськи» зазначає, що мільйони працездатних українців давно допомагають будувати економіки інших країн, зокрема й головного конкурента – Польщі. З іншого боку, Україні вдалося домогтися економічної стабільності завдяки тому, що заробітчани справно надсилають гроші із заробітків додому. Чималий відтік громадян України до сусідів після стратегічних рішень поляків із залучення «свіжої крові», зокрема звільненням у Польщі від податків осіб віком до 26 років, буде ще стрімкіший. До будівельників, покоївок і збирачів урожаю приєднаються представники IT-індустрії. Їх середній вік відповідає польським критеріям. Мало того, що життя по той бік західного кордону комфортніше, так ще й податків за це менше платити. Видання наголошує, що механізми утримання молоді, крім патріотизму й соціальних якорів, у вигляді літніх батьків або романтичних відносин, Україна запропонувати поки не може.
