Багаторічний помічник президента Росії Володимира Путіна Владислав Сурков заявив, що його країна відмовилася від надії на інтеграцію з Заходом і занурюється в нову еру геополітичної ізоляції.
В опублікованій 9 квітня в журналі «Росія в глобальній політиці» статті «Самотність напівкровки» Владислав Сурков вказав, що «епічна подорож Росії на Захід» закінчилася, що означає кінець «численним безплідним спробам» стати частиною західної цивілізації «впродовж чотирьох століть».
Відносини між Москвою та Заходом нині перебувають на мінімальному рівні, який не спостерігався з часів холодної війни. Вони стрімко погіршилися з 2014 року, коли Росія анексувала український Крим, стала підтримувати сепаратистів на Донбасі. Захід також не сприймає підтримку Москвою режиму Асада в семирічній громадянській війні в Сирії та обурений роллю Росії в отруєнні в Британії екс-шпигуна Сергія Скрипаля та його дочки.
53-річний Сурков упродовж багатьох років був провідним стратегом адміністрації Путіна. Зараз він відповідає за український напрямок політики російської влади і він написав, що розкол із Заходом у 2014 році через Україну позначив початок нової ери, в якій Росія постає перед «100 роками (200? 300?) геополітичної самоти».
Захоплення Росією Кримського півострова у березні 2014 року та її підтримка сепаратистів у Східній Україні сильно напружили відносини Москви з Заходом і призвели до санкцій США та ЄС. Разом з падінням світових цін на нафту, це вилилось в економічне падіння російської економіки протягом останніх двох років.
Мінські угоди, підписані за посередництва Заходу у вересні 2014-го та у лютому 2015-го року, не поклали край конфлікту на сході України, де бойові дії між урядовими силами та сепаратистами вилились у 10,300 людських жертв.
На тлі того, як надії Росії щодо налагодження взаємин із Заходом вщухали, а конфлікт палав, країна все більше замикалася на собі, аніж на відносинах із Заходом, сказав Сурков.
Він процитував відомий вислів в Росії, що країна «має лише двох союзників – армію та флот».
«Самота не означає повної ізоляції», – написав Сурков, додавши, що відкритість Росії буде обмеженою у майбутньому.
«Росія, без сумніву, буде залучена до торгівлі, буде залучати інвестиції, обмінюватись ноу-гау, вестиме війни… змагатиметься і співпрацюватиме, викликатиме страх, ненависть, зацікавленість, симпатію та захоплення. Але без хибних цілей та самозречення», – написав Сурков.
Подорож, яку, як вважає Сурков, Росія певним чином здійснила, віддзеркалює еволюцію зовнішнього ставлення самого Путіна щодо Заходу.
Путін налагоджував відносини із Заходом після свого першого обрання у 2000-му році, але пізніше ставав все більш критично налаштованим щодо США, ЄС, та НАТО. Нині він постійно звинувачує їх у відкидання пропозицій Росії щодо співпраці, нагнітанні ворожості і спробах відсунути Росію на узбіччя або ослабити її.
Стаття Суркова з’явилась трьома днями після запровадження США нових санкцій проти понад двох десятків олігархів, представників верхівки силових органів та політиків через їхню близькість до Путіна у спробі покарати Москву за те, що було названо міністром фінансів США «злобними діями на планеті».
Стаття також з’явилась після рідкісною критики Путіна з президентом США Дональдом Трампом через російську підтримку сирійського президента Башара аль-Асада.
Сурков пригадав, як здійснювались неуспішні спроби «вестернізації» Росії колишніми її правителями, і що якось Росія навіть хотіла наслідувати Сполучені Штати і «увійти до Заходу».
Він відніс російське захоплення ідеєю входження до складу Заходу на рахунок «надмірного ентузіазму» еліт Росії. Але, додав він, цей дух вже нині випарувався.
Сурков, який був першим заступником глави адміністрації президента Росії в 1999-2011 роках, був архітектором концепції «керованої демократії» – це його власний термін для означення політики посилення контролю над політикою та суспільством Путіним під час його перших двох президентських термінів у 2000-2008 роках.
Сурков має широкі інтереси окрім політики – він пише романи, есеї та пісенну лірику.
«Свій серед чужих і чужий серед своїх»
У своїй статті він описує Росію як таку собі «напівкровку», яка поєднує елементи як Сходу, так і Заходу – «як хтось, хто народжений у змішаному шлюбі».
«Він усім рідня, але нікому не рідний. Свій серед чужих і чужий серед своїх. Всіх розуміє, але його ніхто не розуміє. Напівкровка, метис, дивний якийсь», – написав Сурков.
Він сказав, що тепер від російського народу буде залежати ким стане країна – чи самотньою на відшибі (узбіччі) чи альфа-нацією (передовою нацією), яка пішла у відрив у порівнянні з іншими державами.
«Буде важко, і не раз пригадається класика вітчизняної поезії: «Довкола лише терни, терни, терни», а «коли ж настануть зірки?»
«Буде цікаво, – пише Сурков. – і зірки будуть».
