«За і проти» законопроєкту про референдум. Інструмент народовладдя чи спосіб подарувати Росії Крим?

Від «інструменту реалізації домовленостей із Путіним для виведення Росії з-під санкцій за окупацію Криму» – до «досконало виписаного механізму процедури реалізації народовладдя» в Україні.​ Такими полярними оцінками рясніє дискусія навколо зареєстрованого у парламенті президентського законопроєкту про референдум. Радіо Свобода коротко подає зміст законодавчих пропозицій і думки експертів щодо них.

10 червня народні депутати отримали для ознайомлення зареєстрований напередодні у Верховній Раді України проєкт закону «Про народовладдя через всеукраїнський референдум» №3612, поданий президентом як невідкладний. Це одна із передвиборчих обіцянок Володимира Зеленського.

Законопроєкт має 131 статтю і 13 розділів.

Текст документу сягає 157 сторінок

Що пропонує законопроєкт про референдум?

Законопроєктом передбачаються «такі види всеукраїнського референдуму за предметом:

1) затвердження закону про внесення змін до розділів І, ІІІ, XIII Конституції України (розділи стосуються проведення референдуму);

2) вирішення питання загальнодержавного значення;

3) зміна території України;

4) втрата чинності законом України або окремими його положеннями.

Суб’єктами процесу референдуму, які реєструються у Центральній виборчій комісії як прихильники чи опоненти питання, винесеного на Всеукраїнський референдум, можуть бути:

• політичні партії;
• громадські організації;

Уперше пропонується запровадження електронних процедур:

• організації референдуму

• проведення референдуму
• голосування на референдумі
• передбачено створення автоматизованої інформаційно-аналітичної системи із забезпечення електронного голосування, що потребуватиме окремих видатків із державного бюджету
• питання електронних процедур у процесі всеукраїнського референдуму визначається законом.

Всеукраїнський референдум призначається:

• президентом щодо затвердження змін до розділу І, ІІІ, XIII «Внесення змін до Конституції України;
• Верховною Радою щодо зміни території України;
• за народною ініціативою проголошується указом президента (на вимогу не менш як 3 мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення всеукраїнського референдуму зібрано не менш як у двох третинах адміністративно-територіальних одиниць, зазначених в частині другій статті 133 Конституції України, і не менш як по сто тисяч підписів у кожній з них).

Формулювання питань референдуму:

• чітке і зрозуміле;
• таке, що не допускає різних тлумачень;
• відповідь на питання має бути «так» або «ні».

Обмеження щодо призначення всеукраїнського референдуму

• Не можуть виноситися на референдум питання податків, бюджету та амністії;
• Всеукраїнський референдум не може проводитися у разі введення в Україні або в окремих її місцевостях воєнного чи надзвичайного стану.

Контроль щодо відповідності Конституції питання всеукраїнського референдуму здійснює Конституційний суд України.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Рада розгляне законопроєкт про всеукраїнський референдум цього тижня – Стефанчук

Критика законопроєкту про референдум

Критичні відгуки на внесення президентом Зеленським у Верховну Раду законопроєкту про референдум здебільшого зводяться до того, що Україна не може проводити референдуми, оскільки:

• територіальна цілісність країни порушена;
• незалежність країни під загрозою через триваючу гібридну агресію Росії;
• на території країни сьомий рік тривають бойові дії;
• обмеження законодавчої функції парламенту;
• існування парламентської «президентської монобільшості» нівелює стримуючий фактор Верховної Ради;
• інформаційна сфера країни незбалансована і заанганжована;
• телеканали розділені між олігархами та агентами російського впливу;
• в країні високий рівень бідності, що робить вразливою для маніпуляцій переважну частину потенційних учасників голосування на референдумі;
• електронне голосування в умовах кібервійни може стати істотним фактором спотворення результатів волевиявлення;
• усі ці небезпеки можуть призвести до того, що через всеукраїнський референдум можуть провести ухвалення рішення, наприклад, щодо відмови України від Криму на догоду Росії;
• референдум у дезорієнтованому і поляризованому українському суспільстві може призвести до встановлення диктатури;

«Референдум далеко не завжди є інструментом демократії. Навпаки, нерідко «воля народу» використовується для руйнування демократії, а іноді і державності. Саме референдумами схвалювалася диктатура Гітлера і його закони про чистоту раси. Тому в таких демократичних країнах, як, наприклад, США, Німеччина чи Канада загальнодержавні референдуми не дозволяються, лише місцеві», – зазначає народний депутат із фракції «Європейська солідарність» Володимир В'ятрович.

Співкоординатор руху «Простір свободи» Тарас Шамайда (Taras Shamayda): «Якраз зміна території і зміна Конституції – це прямі вимоги Конституції. А от пункти 2 і 4 – справді небезпечні. Пункт 4 – відверто антипарламентський, оскільки стає механізмом скасування законів чи «окремих положень» без парламенту. Тобто не хоче парламент виконувати забаганку Банкової – організували збирання підписів, олігархічні телеканали промили виборцям мізки і ура-ура (ясно, що самого закону, який скасовуватимуть, 99% виборців не прочитають, і вже тому це відверто маніпулятивна технологія). Це по суті підміна законодавчої функції парламенту».

«Небезпечною «он-лайн» грою з вогнем та бензином із закритими очима», назвав законопроєкт про референдум колишній керівник партії «Голос», народний депутат Святослав Вакарчук.

Підтримка законопроєкту про референдум

Ігор Коліушко, член Робочої групи, яка працювала над законопроєктом про референдум, голова правління Центру політико-правових реформ​:

– Референдум – це інструмент демократії, це інструмент народовладдя. Все залежить від того, як цим інструментом користуватися. Ми забрали усі ризики, які були у попередньому варіанті закону про референдум, і зараз маємо законопроєкт, який цілком відповідає Конституції України і нарешті прибирає ту каверну, яка була в українському законодавстві.

Якщо законопроєкт ухвалять, то українці отримають можливість реалізувати своє конституційне право на участь у референдумі.

Я не бачу тих небезпек, які озвучують критики законопроєкту, оскільки є Конституційний суд, який не дозволить виносити на референдум антиконституційні питання.

Щодо електронного голосування, то все це має пройти через ЦВК і має бути окремий закон.

Олександр Москалюк, експерт із конституційного права:

– Я вважаю, що ухвалення цього законопроєкту на часі. Та прогалина у законодавстві, яка виникла після рішення Конституційного суду про неконституційність попереднього закону про референдум, давала простір для маніпуляцій різним політичним силам.

Це дуже ґрунтовно підготований, великий за обсягом законопроєкт, який містить чітко і детально прописаний механізм організації і проведення референдуму.

Усе цілком відповідає Конституції України.

Коли я чую побоювання щодо прописаного Конституцією пункту про зміну території, то нагадаю, що зміна означає також і приєднання. Такі можливості визначила Конституція, але все залежить від того, як ними користуватися.

Референдум – це як ліки, можуть допомогти, а можуть і зашкодити.

У Швейцарії із усіляких приводів проводять референдуми – по 2 чи 3 на рік, і це нікому не шкодить, а дає людям інструмент впливу на життя країни.

Щодо електронного голосування, то я думаю, що його запровадження потребує тривалого часу і буде запроваджуватися поступово, із збільшенням частки тих, хто голосуватиме он-лайн під час референдуму.

• 9 червня 2020 року президент Володимир Зеленський подав до парламенту законопроєкт №3612 «Про народовладдя через всеукраїнський референдум».
• 30 квітня 2020 року перший заступник голови Верховної Ради Руслан Стефанчук повідомив, що у Верховній Раді завершили роботу над першим законопроєктом з блоку народовладдя щодо всеукраїнського референдуму.
• 26 квітня 2018 року ухвалений у 2012 році закон України «Про всеукраїнський референдум» був визнаний Конституційним судом неконституційним (рішення від № 4-р/2018)
• Конституція України, ухвалена 1996 року, містить норми про всеукраїнський референдум, однак не було закону, який би описував механізм його проведення.
• У 1991 році всеукраїнський референдум підтвердив Акт проголошення незалежності України.