Семиразовий чемпіон Паралімпійських ігор Євгеній Богодайко, з початком повномасштабного нападу Росії на Україну, хотів долучитися до лав ЗСУ. Навіть попри вроджені аномалії –відсутність правої руки від ліктя та проблеми з лівою рукою – Євгеній не полишав свого наміру. Коли ж до армії не взяли, до чого він поставився з розумінням, спортсмен вирішив пошукати інші шляхи допомоги ЗСУ. Які? – розповів в інтерв’ю Радіо Свобода.
«Я родом із Полтави, але ми тренувалися на зборах у Броварах на Київщині. Тому я до Броварів переїхав нещодавно, придбав житло. Планував там жити», – але зранку 24 лютого, коли почув звуки вибухів, життя розділилося на до та після, розповідає Євгеній Богодайко.
З командою довелося евакуйовуватися: мова про членів збірної України з плавання, а також дітей, які займалися у спорткомплексі.
Левова частка майна залишилося у новопридбаній квартирі. Євгеній навіть не знає, чи вона ціла. У родинний дім на Полтавщині довелося повертатися із маленьким рюкзаком.
«Батько дружини пішов до лав ЗСУ», – зауважує спортсмен, і вчинок тестя його надихнув. Однак, з очевидних причин (фізичні обмеження – ред) до армії його не взяли.
Тоді Богодайко, який спортивному світі відомий своїм непоступливим характером – адже напередодні своєї першої Паралімпіади у Лондоні, зламав робочу руку, проте все одно вийшов на змагання та отримав золото – почав збирати медикаменти та сухпайки для місцевої тероборони, і часом привозити їх близькими прямісінько на блокпости.
Також для місцевих жителів він збирає гуманітарну допомогу з різних куточків світу, завдяки славі паралімпійського чемпіона.
«Я те, що можу, так би мовити, на своєму фронті роблю», – каже спортсмен.
Медаль, у яку вкладені роки тренувань
Зрештою, коли у батьківському домі він знайшов безцінну для себе золоту медаль із минулих Паралімпійських ігор у Токіо, вирішив, що треба її продати:
«В неї вкладене життя. Роки тренувань. Я не готовий сказати, скільки я готовий виручити за цю медаль. Але якомога більше б хотілося», – каже паралімпієць, і зараз шукає аукціон, де б виставити нагороду на торги.
«Я не герой ніякий, я просто дуже хочу допомогти своїй країні.
Моя думка – усі українські спортсмени мають бути надійним тилом Збройних сил України. Ніхто не має бути збоку. Треба кричати, тим паче тим, у кого велика аудиторія – про те, що відбувається у нашій країні», – переконаний Богодайко.
Він вважає, що російських спортсменів треба відсторонити від міжнародних спортивних змагань.
«Ми боремося зараз за життя в Україні. У нас гинуть люди щодня.
А російські спортсмени що, це підтримують? Чого вони не виходять на вулиці, і не кричать «Ні – війні!» ?», – не розуміє Євгеній.
Окрім Євгена, допомагають ЗСУ та підрозділам української тероборони й інші спортсмени. Зокрема паралімпійці.
Параканоїст Сергій Ємельянов теж виставив свою золоту нагороду з Літніх Паралімпійських ігор 2020 на інтернет-аукціоні. Стартова ціна – 12 тисяч гривень. Гроші, обіцяє, підуть українській армії.
Загалом, випадки продажу спортсменами своїх нагород непоодинокі.
Зокрема, у 2012 році український боксер Володимир Кличко виручив мільйон доларів за золоту медаль з Олімпіади-1996 року, а кошти віддав на благодійність дітям.
А у серпні 2014 року дворазова чемпіонка світу з художньої гімнастики Наталія Годунко продала свою першу світову золоту нагороду, яку виборола у 2001 році в Мадриді.
Стартова ціна медалі становила три тисячі гривень, але з молотка вона пішла за 100 тисяч 100 гривен. Гроші Годунко віддала на потреби українських військовослужбовців.
