Мзія Паресішвілі
Эхо Кавказа
У грузинському суспільстві не вщухають гострі дискусії через спроби Тбілісі відповісти мовчанням на автокефалію Православної церкви України, повідомляє проект Радіо Свобода «Эхо Кавказа». 6 січня у Стамбулі Вселенський патріарх Варфоломій вручив предстоятелеві Православної церкви України митрополитові Епіфанію томос про автокефалію. Всупереч очікуванням, у різдвяному посланні патріарха Грузії Ілії Другого про цей факт не було згадано. Не поспішають із вітаннями і представники грузинської влади, що викликає обурення не тільки в опонентів влади.
Мовчання представників владної партії «Грузинська мрія» у справі автокефалії Православної церкви України не дає спокою опонентам влади. Ось і 8 січня депутат Давіт Чичинадзе, колишній «мрійник», а тепер член опозиційної фракції «Патріоти Грузії», журився з приводу сказаного спікером парламенту Іраклі Кобахідзе: «Кобахідзе не розуміє, у що він може втручатися, а у що – ні. Якщо він збирається втручатися у справи синоду, то нехай краще він відпустить бороду замість волосся».
Іраклі Кобахідзе розгнівав опозиціонера своєю заявою напередодні. За його словами, владна сила спершу порадиться з представниками церкви і дочекається рішення ГПЦ: «У нас, звичайно, буде розмова і з нашими українськими друзями на цю тему. Також, природно, ми поговоримо про це з патріархією і патріархом (Ілією Другим). І, ґрунтуючись на цьому, ми оприлюднимо нашу позицію».
Йому вторували в різдвяний день і інші представники влади, в тому числі і прем’єр-міністр Мамука Бахтадзе. В лавах опозиції це сприйняли як ганебне і вчергове розкритикували «Грузинську мрію» за політику «не дратувати Росію». Лідер опозиційної фракції «Європейська Грузія» Давіт Бакрадзе, наприклад, заявив: «Дуже сумно, що наш уряд і влада не привітали український народ і державу. Що стосується позиції ГПЦ, впевнений, що рішення священного синоду буде відповідати і інтересам нашої держави, і церковним канонам».
За те, що «в України, 40-мільйонної країни, повинна бути незалежна церква», ще в червні 2018-го виступав член священного синоду митрополит Чкондідський Петре (Цаава). Але не всі представники синоду, а їх 47, дотримуються такої думки. Тому і, зібравшись під кінець минулого року (27 грудня), коли вже заздалегідь була відома позиція Константинопольської церкви, священний синод ГПЦ все-таки вирішив почекати і переконатися, що Україна отримає томос. Цим і пояснив митрополит Ахалкалакський і Кумурдойський Ніколоз (Пачуашвілі) той факт, що 7 січня в різдвяному посланні патріарха Ілії Другого не згадувалася ПЦУ: «Як церква може висловити позицію, якщо в цілому священний синод не розглянув питання? Коли ми зібралися і обговорили це питання, ми навіть не знали про томос, навіть зараз (офіційно) він не оприлюднений, тому ми вирішили вивчити це питання на наступному зібранні синоду».
Втім, ці аргументи священнослужителя не переконують багатьох, в тому числі і користувачів соцмереж і популярного форуму forum.ge. На останньому навіть відкрита тематична сторінка «Автокефалія України: підсумки для Грузії».
«Як може відобразитися на нас визнання томосу України? – загадується над питанням один із користувачів під ніком zindiosama. – Та ніяк», – відповідає він на своє ж запитання.
«Фактор невизнання породжується страхом того, що в цьому разі Росія визнає автокефалію Абхазії. У цього визнання не буде ніякої канонічної сили. А найстрашніший для нас результат – фактичне підпорядкування абхазької церкви Московській патріархії – вже 30 років як настав. Так чого ж ми боїмося?» – цю думку більшість учасників форуму підтримують.
Хоча є і супротивники, наприклад, користувач із ніком shakro telavski: «Дуже розумно, даваймо краще взагалі визнаємо Абхазію і Самачабло (Південну Осетію), вони все одно вже де-факто 30 років належать Росії».
Теологові Важі Вардідзе пов’язування цих двох питань здається абсолютно нелогічним і неприйнятним: «Коли російська церква звертається до Ілії Другого тільки як до патріарха Грузії і не згадує його повний титул – митрополит Піцунди і Цхум-Абхазії, – цим Росія підштовхує Грузію до того, щоб прийняти реальність: «Абхазія не ваша церква». Тому маніпулювати цим питанням або означає незнання церковних правил про надання автокефалій, або ж служить якимсь політичним інтересам».
Теолог вважає, що визнання незалежності Православної церкви України – неминуча реальність, в тому числі і для Росії, і бажано, щоб ГПЦ не зволікала з цим питанням: «Аргументи, позиція архієреїв, які виступають проти автокефалії Православної церкви України, абсолютно незрозумілі. Це наводить на думку, що ми маємо справу з їхнього боку або з якимось рабським підпорядкуванням, або ж із очікуванням особистих бенефітів. Не знаю, в мене інших пояснень немає».
Точна дата, коли вчергове збереться священний синод ГПЦ, поки не відома. Імовірно, це буде навесні.
Чим український томос відрізняється від інших?
6 січня 2019 року у Стамбулі Вселенський патріарх Варфоломій вручив томос про автокефалію предстоятелеві Православної церкви України митрополитові Київському і всієї України Епіфанію.
Що це означає
- Томос (грец. τόμος) – указ синоду і/або глави помісної православної церкви з важливих питань церковного устрою або віровчення; останнім часом найчастіше стосується рішення церкви-матері про надання автокефалії новій помісній церкві.
- Автокефалія (ст.грец. αὐτοκεφαλία) – самостійність помісної церкви, адміністративно незалежної від інших православних церков, але єдиної з ними канонічно.
Новітня передісторія
- У квітні 2018 року президент України Петро Порошенко звернувся до Вселенського патріарха Варфоломія з проханням надати томос про автокефалію Православної церкви в Україні і оголосив про намір створити єдину помісну церкву. Верховна Рада звернення президента підтримала.
- 10 вересня 2018 року патріарх Варфоломій скерував до Києва двох екзархів, які мали підготувати ґрунт для створення автокефальної церкви.
- 11 жовтня синод Вселенського Константинопольського патріархату у Стамбулі:
– підтвердив своє попереднє рішення продовжити процес надання автокефалії українській церкві;
– позбавив юридичної сили свій синодальний лист 1686 року про доручення Московському патріархові обов’язку висвячувати церковно підпорядкованих Константинополю митрополитів Київських, що його Російська церква трактувала як нібито передачу Київської митрополії Москві;
– відновив у єпископському чи священицькому сані і в церковному спілкуванні зі світовим православ’ям керівників невизнаних Української православної церкви Київського патріархату та Української автокефальної православної церкви і підпорядкованих їм священства і вірян;
– оголосив про відновлення своєї ставропігії (представництва) в Києві.
- 15 грудня 2018 року об’єднавчий собор у Києві у складі ієрархів і вірян саморозпущених до того моменту УПЦ КП і УАПЦ, а також двох єпископів від УПЦ (МП), оголосив про створення єдиної помісної православної церкви. Її в сані митрополита Київського і всієї України очолив Епіфаній (Сергій Думенко), до того місцеблюститель патріаршого престолу УПЦ КП.
Як обрали голову єдиної помісної православної церкви в Україні – фотогалерея
Реакція Москви і відповідь на неї
- Московський патріархат Російської православної церкви різко негативно поставився до заходів Вселенського патріарха у справі створення єдиної помісної церкви України, розірвав із Константинополем євхаристійне спілкування і звернувся до керівників інших православних церков світу з закликом не вступати в церковне спілкування зі створеною в Україні новою православною церквою.
- 2 листопада 2018 року представник Константинопольського патріарха при Всесвітній раді церков архієпископ Іов (Геча) заявив, що не виключає можливості надання автокефалії церкві і в Білорусі – якщо про це попросять церква і держава.
Ситуація у світовому православ’ї
До надання автокефалії Православній церкві України у світі було 14 визнаних автокефальних церков. За православним диптихом (переліком помісних церков) у версії Вселенського патріархату (Московський патріархат має власну, відмінну версію), вони розташовуються в такій ієрархії:
- Константинопольська (понад 2 мільйони вірян)
- Александрійська (понад 6,5 млн)
- Антіохійська (1 млн 370 тис.)
- Єрусалимська (130 тис.)
- Російська (разом із усіма її підрозділами найбільша на цей час – за її оцінками, приблизно від 90 до 120 млн вірян; УПЦ (МП) складає значну її частку)
- Сербська (10 млн)
- Румунська (16 млн)
- Болгарська (8 млн)
- Грузинська (4 млн)
- Кіпрська (420 тис.)
- Елладська (у Греції, 8 млн)
- Польська (500 тис.)
- Албанська (700 тис.)
- Чеських земель і Словаччини (150 тис.)
- Православна церква України як остання наразі зі створених перебуває нині на 15-му місці.
Деякі приклади надання томосу:
- 1686 рік – Константинопольський Вселенський патріарх Діонісій IV затвердив синодальний лист Вселенського патріархату, який із міркувань «ікономії» (церковної доцільності) доручав патріархам Московським висвячувати в сан новообраних помісним собором митрополитів Київських – при тому, що вони залишалися церковно підпорядкованими Константинополю і мусили поминати саме Вселенського патріарха, а не Московського, як свого першоієрарха. Москва не виконала цих умов і стала тлумачити рішення як нібито передачу Київської митрополії в підпорядкування Московському патріархатові. Через те, що оригінал листа нині не відомий, таке трактування донедавна повторював і сам Вселенський патріархат – доки влітку не оприлюднив історичні документи, які висвітлили зміст того листа. 11 жовтня 2018 року синод Вселенського патріархату скасував те рішення 1686 року, щоб усунути підставу для неправдивого трактування Москви.
- 1923 рік – патріарх Константинопольський Мелетій IV видав томос про автономію (але не автокефалію) Естонської православної церкви і прийняв її в свою юрисдикцію.
- 1924 рік – патріарх Константинопольський Григорій VII підписав томос про надання автокефалії Польській православній церкві у (в першу чергу для вірян із Західної Білорусі і Західної України). Російська православна церква, яка контролювала цих вірян до Першої світової війни, не погодилася з цим. Після Другої світової, коли СРСР привів до влади в Польщі комуністів, ППЦ «добровільно» відмовилася від томосу з Константинополя і попросилася до РПЦ – яка відразу ж надала їй томос уже від свого імені, хоча право надавати автокефалію має тільки Вселенський патріархат як Церква-мати всіх інших помісних церков. Московського томосу, у свою чергу, не визнає Константинополь, але завдяки томосові 1924 року ППЦ залишається канонічною.
- 1937 рік – була визнана автокефалія Албанської православної церкви.
- 1945 рік – Болгарська православна церква отримала томос, яким була, за різними оцінками історичних подій, уже втретє чи вчетверте визнана автокефалія цієї церкви.
- 1994 рік – патріарх Московський Алексій II видав томос про надання автономії Молдовській православній церкві (яка залишилася частиною Московського патріархату).
- 1998 рік – Вселенський патріарх Варфоломій видав томос про автокефалію Православної церкви Чеських земель і Словаччини.
- 2019 рік – Вселенський патріарх Варфоломій вручив томос про автокефалію Православній церкві України.
