26 липня 2019, 12:21
''Аристократична Украіна'' і культурна дипломатія
27 липня цього року історико-культурний комплекс "Замок-музей Радомисль" вже вчетверте презентує щорічний фестиваль етнічної моди – етнофешншоу "Аристократична Україна".
За роки, що минули, він ставі помітним явищем у культурному житті України і в цьому році ви зможете побачити 140 унікальних моделей вбрання і аксесуарів від 11 дизайнерських груп.
І ще цікаво, що в цьому році третина наших моделей – це діти:)
Перший фестиваль, який проходив у липні 2015 року, ніс на собі сліди війни на Сході, яка триває й досі. Ми тоді хотіли наочно показати не тільки і не стільки, що "Схід і Захід разом", скільки те, що "умовний "Схід" – це теж Україна, яку варто і треба захищати. Тому на першому фестивалі були представлені автентичні (з кінця ХІХ по першу половину ХХ ст.) і стилізовані вбрання Донеччини та інших регіонів сходу України. Це було, без перебільшення, відкриття тієї частини України, яка досі була практично невідома самим українцям.
З того часу культурологічний аспект фестивалю урізноманітнився. Невід'ємною складовою фестивалю стала культурна дипломатія. Йдеться про те, щоби представники різних національностей і етнічних груп, котрі вважають Україну своєю батьківщиною, отримали майданчик для спілкування з широкою аудиторією, донесли свої національні традиції і мистецтво до ширшого українського загалу. Так власне і сталося на наступних фестивалях, коли свій етнічний одяг демонстрували представники кримських татар, литовців, поляків та інших національностей, що проживають в Україні.
"Аристократична Україна" дає можливість демонструвати зразки одягу, як старовинного, так і сучасного. В останньому випадку – або відтвореного, або стилізованого. Важливо не лише щоби створені нашими предками одяг і аксесуари вийшли за межі музейних, приватних чи родинних колекцій. Важливо також те, щоби тогочасні тенденції і традиції знаходили своє продовження в роботах сучасних майстрів і дизайнерів одягу. А це вже питання не лише збереження і продовження традицій, але й національної ідентичності, котра в часах глобалізації опиняється під загрозою розмивання. І мода тут може зіграти не менш значущу роль, аніж, наприклад, музика чи історія.
А ще на фестивалі традиційно нашими моделями стають дружини і матері загиблих в Ато героїв. І сльози навертаються на очі, коли вони йдуть у вишуканому вбранні по лляній доріжці і ми бачимо радість і посмішки на їх обличчях.
Чому ми це робимо?
Тому що ми – українці:)
