Доступність посилання

ТОП новини

Москва дала команду Медведчуку повертатися в публічну політику (огляд преси)


Акція у Києві, 27 червня 2018 року. На транспаранті зображені українські олігархи і президент Росії Володимир Путін, перший у шерензі – Віктор Медведчук
Акція у Києві, 27 червня 2018 року. На транспаранті зображені українські олігархи і президент Росії Володимир Путін, перший у шерензі – Віктор Медведчук

Колишній голова адміністрації президента Леоніда Кучми – Віктор Медведчук – погодився вступити в партію «За життя» народного депутата Вадима Рабіновича. Москва дала команду Медведчуку повертатися в публічну політику після 14-річної паузи. Цим показала свого фаворита на виборчий 2019 рік, наголошує в «Газеті по-українськи» політолог Віктор Таран. Він вважає, що Кремль натякає Бойкові, Льовочкіну й компанії, під якого «єдиного кандидата» треба об’єднуватися. Якщо партія «За життя», яка має підтримку на рівні 8-10 відсотків, об’єднає навколо себе всі проросійські сили, то може набрати понад 20 відсотків голосів у загальному виборчому окрузі. Виграти в більшості округів на сході та півдні. Фракція в 150-180 депутатів дасть можливість Росії впливати на внутрішній і зовнішній курс України, блокувати будь-які євроатлантичні прагнення, наголошує видання.

Американський президент Франклін Рузвельт під час Другої світової війни сформулював два принципи, якими мають керуватися журналісти: 1) американці мають право отримувати повну та правдиву інформацію про події; але 2) робота журналістів має не зашкодити власній армії. Ці принципи, як стверджує в газеті «День» військовий журналіст Андрій Цаплієнко, універсальні. Тому й існує військова цензура. Цензура, яка забороняє надавати будь-кому інформацію, яка може нашкодити військовим. Утім, журналіст переконаний, що цензура закінчується там, де йдеться про корупцію у військовому секторі. Про порушення статутних відносин між людьми. Про злочини, якщо вони є. Про несанкціоноване вивезення зброї із зони проведення ООС. Але, знову ж таки, в пошуках правди важливо не зашкодити власній країні.

Журналіст Андрій Цаплієнко переконаний, що Україні, задля поширення об'єктивної інформації в Європі про ситуацію в країні, життєво необхідно мати свій потужний інформаційний канал, який мовить англійською. Та на цей стратегічний напрям у держави традиційно бракує грошей, зазначає журналіст. А Росія, тим часом, в англомовне мовлення вкладається на повну. Річний бюджет Russia Today в 2014 році сягнув позначки в 400 мільйонів доларів. Тільки в США 85 мільйонів домашніх господарств мають у пакеті канал RT. 85 мільйонів телевізорів у Америці формують позитивне ставлення американців до Росії. І негативне – до України, наголошує журналіст. Пропагандистський канал за шалені зарплати наймає професійних журналістів зі США, Британії, ПАР. І це лише один російський інструмент інформаційного впливу на потенційних союзників України, але є й інші. І йдеться не про сотні мільйонів доларів на інформаційну війну, а про мільярди. В України таких грошей немає. Але є інтелект, патріотизм і бажання захистити територію своєї свободи. Тому якісний міжнародний канал міг би обходитись державі в кілька мільйонів доларів щорічно. Принаймні в сотні разів дешевше, ніж російський інформаційний монстр. Цаплієнко наголошує, що за свою нездатність розставити червоні прапорці по периметру свого інформаційного простору українці розплачуються кров’ю від самого початку цієї війни. Стаття називається «У пошуках правди важливо не зашкодити власній країні».

«У Холодницького немає майбутнього» – у статті під таким заголовком експерт «Газети по-українськи» стверджує, що основу протидії корупції мали б складати журналістські розслідування. Держава повинна посилити їх сферу. Виділяти фінансування на діяльність антикорупційних журналістських організацій. Потрібно було зробити обов’язковим незалежний аудит і відповідальність за його результатами. Хоча багато хто вважає, що важливо не розслідувати, а «саджати». Але, як наголошує експерт, важливо запобігти корупції, а не прагнути посадити корупціонера. Бо після крадіжки йому, як загнаній у кут миші, треба йти на все, щоб не сісти. І це потребує ще більших ресурсів з боку держави для отримання вироку. Тоді як один журналістський запит серйозно підвищує ризик бути спійманим. Вчинення злочину стає економічно необґрунтованим.

Україну накрила хвиля псевдомінувань будівель і об'єктів інфраструктури. Газета «Сегодня» інформує, що за останній рік число таких сигналів збільшилася мінімум удвічі, і лише з початку року в поліцію надійшло понад 1,5 тисячі таких повідомлень. Тоді як за весь минулий рік повідомлень про мінування було зареєстровано 700. Переважна більшість сигналів про закладені бомби надходить електронною поштою і, як правило, з Росії. Поліцейські виїжджають за кожним таким сигналом, але визнають: якщо кіберполіцейські з'ясують, що повідомлення про нібито закладену бомбу прийшло з Росії, розшукати і покарати злочинця стає практично неможливо. Абсолютною рекордсменкою з фальшивих замінувань стала Харківська область – тут від початку року надійшло 1041 повідомлення про закладену вибухівку. Друга у списку Львівська область. А третій – Київ. Докладніше про покарання для «жартівників» йдеться в публікації «Новий фронт: 1,5 тисячі «бомб» з пошти і телефону».

  • Зображення 16x9

    Ірина Біла

    На Радіо Свобода працюю з кінця 1990-х. Закінчила Київський університет культури і мистецтв – інформаційна, бібліотечна та архівна справа.

XS
SM
MD
LG