ОЦІНИТИ ПОЛІТИКА
Мали крутий "командний" ефір Батьківщиною на ICTV.
З темою "Що потрібно країні – молоді обличчя чи досвідчені професійні політики?"
Питання, звісно, із серії: "що треба Україні – гарний врожай моркви чи нова дорога на Дубни?"
Але ж тему обирали не ми) ми лише намагалися розкрити)
А мені задали питання: "Як виборцям оцінити ефективність політиків?"
От питання круте і правильне, і точно не на відповідь за одну хвилину.
Я не на жарт замислилась.
Ясно, що люди в усьому світі голосують бо "подобається/не подобається" і "їй чи йому вірю/не вірю" – це незмінна теорія політичних технологій, раціонального мало, і формується воно несистемно. Я теж так роблю)
Але ж все одно, є у нас конкретні критерії оцінки політиків, і майбутніх, і минулих, хіба ні?
Політик – це ж не якась окрема істота.
Це – конкретна звичайна професія.
Якщо це урядовець чи керівник державного підприємства – то це просто менеджер і критерії оцінки такі ж, якщо це депутат – народний чи місцевий – це представник людей, які за нього проголосували в парламенті, і він має представляти їх інтереси, як представник, на кшталт, наприклад, адвоката у справі.
Для всіх політиків я б говорила про декілька основних критеріїв оцінки.
➡ Перш за все, чи є у людини БАЧЕННЯ тих викликів, які стоять перед країною і РОЗУМІННЯ, як ці проблеми вирішувати?
Це може бути питання того, якою має бути правильна медична реформа, як можна зупинити відтік людей з країни, коли 10 мільйонів виїхали за кордон, як зробити реформу державного управління і скоротити бюрократію та функції, як забезпечити чистою водою місто тощо.
Бачення конкретної проблеми та її вирішення – має бути. Інакше у політику немає чого йти.
І, повірте, люди дуже на це дивляться. Інколи їм треба більше часу, щоб зрозуміти, що у когось бачення – 0, але це станеться.
Буває, приїздиш в регіон, і якщо не вивчив місцеві проблеми – то йти на зустріч з місцевими бабусями немає змісту) перевірено мною 100 разів) ФБ тут не працює, наші філософські дискусії – теж.
Ти або розумієш реальний стан справ і реальні проблеми, і зробив домашнє завдання – або будеш успішним політиком лише у своєму ФБ. Так, до речі, буває.
➡ Чи це бачення і розуміння СПІВПАДАЄ з його об'єктивними МОЖЛИВОСТЯМИ?
Тобто, чи є у "політика" ДОСВІД, наприклад, управління схожими проектами чи історії успіху, чи є у нього ОСВІТА, і яка саме – економічна, юридична або інша, яка допоможе вирішити проблему. Чи є у нього РЕПУТАЦІЯ. Яка.
Ця історія – інколи для України стає менш і менш важливою (що прикро) – бо люди розчаровані вже всіма з досвідом і з освітою, і зі знаннями, і хочуть часто будь-кого іншого – краще без досвіду взагалі, але з конкретного бренду партії, або з конкретної професії, або з конкретними ідеями.
Це емоційно. Від розчарування. Але і це мине. Я впевнена.
➡ І далі його позиція та ДІЇ у цьому напрямку – чи співпадають або співпадали його дії із тим баченням, яке цей політик заявив?
Чи працював і працює він системно? Чи був флюгером у парламенті/уряді/місцевій раді, перебіжчиком і агітував за одне, а робив весь час інше?
Чи він тримав удар, тримав позицію і не зраджував тій позиції, про яку він заявив?
Які цінності – професійні та людські, показав?
Цю частину – люди відчувають буквально шкірою.
Я це помітила давно. Повірте, відчувають.
Вони бачать помилки, бачать зради своїм обіцянкам, поважають принципи і поважають правильні кроки, навіть якщо вони не досягли результату. І шкірою відчувають фальш та лицемірство.
➡ А далі вже – ефективність. РЕЗУЛЬТАТИ.
Коефіцієнт корисної дії політика.
Ні, мова не про кількість його ефірів чи бордів, чи кількість законопроектів, чи навіть кількість прийнятих законів.
Що він зупинив? За що боровся? Чого досяг конкретно?
Тут скоріше сума усіх правильних вчинків та дій зважується людьми на власних внутрішніх терезах.
І підсумок – теж емоційний, але часто – дуже точний)
І це мене дуже тішить.
Бо коли ти думаєш, що ніхто не помічає твоєї роботи, чи важких твоїх правильних рішень і голосувань – то може й не помічають номерів законів, але камінчик за камінчиком складають свої враження на терези, і це все працює на твою користь, і оцінка тебе формується буквально у повітрі.
А коли хтось кричить сто разів за корупційний бюджет, а потім голосує за нього сам – люди може і не бачили саме цього факту, але десь якось він у них відкладається і раз за разом сума цих рішень дає цьому політику двійку з мінусом від людей...
...
І все-таки є ще одна суб'єктивна риса – щирість.
ЩИРІСТЬ мотивів, щирість дій, щирість бажання змінити на краще цей світ – в очах.
Енергія, яку майже неможливо "зіграти" і яка передається людям.
І тут, любі мої колеги (найчастіше з нових партій) – щирість втрачається найлегше.
Все починається з маленької брехні, з маленького цинізму, з маленького, здається і не дуже важливого лицемірства – починається втрата довіри до політика і втрата віри у щирість його мотивів.
Коли чужа ідея чи законопроект – видається за власний, коли уряд чи парламент були такі реформаторські-класні, а потім змінив посаду і партію – і вони вже найгірші у світі та жахливі, коли тиждень назад писав "дякую" Порошенку, а потім пішов у партію Зеленського та повидаляв сором'язливо усі свої ФБ пости..., так починається знецінення себе.
І втрата довіри та щирості, спочатку – втрата та розчарування з боку колег, а потім, не одразу, але крок за кроком – і з боку людей загалом.
-
Це все – дуже складно і дуже просто одночасно)
