«Донбас Реалії» продовжують розповідати про життя в окремих районах Донецької та Луганської областей. Цього разу репортаж з трьох невеликих населених пунктів, які розташовані за півсотні кілометрів від Донецька, поблизу Старобешівської теплоелектростанції – найбільшого джерела електроенергії на території, яку контролює угруповання «ДНР» . Як живуть люди в донбаській глибинці, де шукають роботу і чи відчувають там, що війна продовжується?
Старобешеве, Кальміуське (до 2016 року Комсомольське) і Новий Світ. Три невеликих містечка, чи швидше навіть селища, знаходяться навколо Старобешівської теплоелектростанції. Селище міського типу Старобешеве – центр однойменного району. Наприкінці XVIII століття його заснували грецькі переселенці з Криму.
«Ми вже всі перемішались. Ми один одного підтримуємо, культуру їхню підтримуємо, але вони вже мало розмовляють грецькою, мало залишилось тих, хто розмовляє, більше російською», – розповідає місцева пенсіонерка.
Навіть зараз у Старобешевому організовують свята грецької культури.
«Тут буває з Греції приїжджають виступати, дуже цікаво. Коли останній раз у нас був день Старобешевого, «Калімера» він називається, було дуже цікаво. Ти ось стоїш, вони танцюють і це захоплює, аж мурахи по шкірі», – ділиться враженнями місцева жителька.
«Тут промислового центру немає взагалі»
В іншому Старобешеве – типовий райцентр на окупованому Донбасі. Щоправда замість Леніна на центральній площі тут стоїть пам’ятник Парасці Ангеліній – місцевій учасниці стаханівського руху. Підпис на монументі, до речі, українською мовою – «двічі герой соцпраці».
Поруч на місцевій дошці оголошень продають дрова, меблі і диких качок. Рекламують поїздки на підконтрольну Україні територію через Росію. І пропонують роботу у селищі чи в Москві. З робочими місцями, кажуть люди, тут не дуже.
«Хто де, хто на станції, хто де, де кому прийдеться, є організації у нас, де можна попрацювати», – розповідає житель Старобешевого.
«Ось про це я весь час думаю – тільки магазини, тільки торгівля. Також адміністрація, податкова, лікарня, міліція і все – ніякого у нас тут промислового центру немає взагалі», – розповідає місцева жителька.
На місцевому ринку людей після свят майже немає. Грошей, особливо у пенсіонерів, розповідають продавці, не вистачає. Хоча постачання самих товарів – без перебоїв. Усе місцевого виробництва або з Росії, української продукції майже немає, розповідають продавці.
Кальміуське замість Комсомольського
Сусіднє Комсомольське у 2016 році Україна в рамках декомунізації перейменувала у Кальміуське. Тут про це знають, але місто називають по-старому.
«Мені все одно, що там відбувається, нехай перейменовують. Якщо подобається, вулицю Леніна на якого-небудь там, я не знаю, Бандеру змінити. У них, мабуть, такі там ідеали. У нас як є, так є – мене влаштовує», – розповідає місцевий житель.
Кальміуське – місто районного значення. І проблеми з роботою тут такі ж як у Старобешевому.
«В містоуправлінні частина залишилась, а решта людей в Донецькій області працюють, хтось їде в Росію працювати, хтось може в Польщу їздить, хто як. Люди хочуть жити, заробляти якось потрібно. На політику зараз уже, мабуть, ніхто не дивиться, дивляться на сім’ю, потрібно годувати і все, їдуть заробляти», – розповідає житель Кальміуського.
Новий Світ біля теплоелектростанції
Новий Світ розташований поблизу Старобешівської ТЕС. Заснували його у 1954 році під час будівництва теплоелектростанції. Тут на відміну від двох інших містечок можна побачити нетипові оголошення – «зніму квартиру».
«Станція усе життя працює. Затримок абсолютно ніяких немає, все вчасно платиться. Все життя ми працюємо, я 30 років працюю на станції, тому, звичайно, хотілося б трохи більше, але були часи, коли було і менше, чесно кажучи», – розповідає житель Нового Світу.
«Мені здається, більшість людей у нас на станції працюють, я теж там працюю. Не сказав би, що великі проблеми. Зарплата є, на хліб з маслом вистачає», – додає інший житель Нового Світу.
«Ситуація тяжка, але місць у лікарнях вистачає»
Коронавірус – це, мабуть, єдине, що змінило життя застиглої в часі донбаської провінції за останні декілька років. Люди розповідають, що хворих у районі багато, ситуація тяжка, але місць у лікарнях вистачає.
«Ходять чутки, що місць мало, просто велика кількість хворих, але наче справляються, у мене знайомі були, хворіли, одужали. Лікують людей», – розповідає житель Кальміуського.
Загалом якихось жорстких обмежень, пов’язаних з коронавірусом, на окупованій частині Донецької області немає. Працюють школи і дитячі садочки.
Зараз Старобешівський район розташований далеко від лінії фронту, але незважаючи на це багато хто все одно відчуває, що війна продовжується.
«Я ще відчуваю, що йде війна. По-перше, ми не можемо в Україну, Україна не може сюди. У мене діти там, я тут, для мене особисто це важко. Я хотіла б швидше миру, домовленостей якихось», – розповідає жителька Старобешевого.
З транспортом, до речі, кажуть місцеві, є деякі проблеми – маршруток у Донецьк мало і вони часто переповнені. А ще, крім окупованої частини Донецької області і Росії, поїхати місцевим жителям практично нікуди.
