Кореспонденти Білоруської служби Радіо Свобода за кілька днів до виборів президента України вирушили в села за 15–40 кілометрів від українсько-білоруського кордону. Життя білорусів Гомельщини і українців Чернігівщини багато в чому схоже: низькі пенсії і зарплати, депресивний стан сіл і невеликих міст. Різниця – в думках, сподіваннях, життєвій філософії.
Першою співрозмовницею Радіо Свобода була мешканка Чернігова, юрист Ольга Ахроменко.
У велелюдних місцях Чернігова поряд стоять агітаційні намети за кандидатів у президенти. Найбільше реклами – за Петра Порошенка, Володимира Зеленського і Юлію Тимошенко.
Волонтери тут переважно пенсіонери. Перехожі спокійно реагують на агітацію, ажіотажу немає. У центрі Чернігова, біля Центрального ринку ми зустрічаємося з Ольгою Ахроменко.
Про війну і розчарування в Майдані
Ольга народилася і все свідоме життя прожила в Чернігові. Двадцять років поспіль вона перебувала у шлюбі з білоруським письменником Владиславом Ахроменком, який помер минулого року.
Ольга добре пам’ятає дев’яності роки минулого століття, коли важко жилося, згадує, як викинула свій комсомольський квиток слідом за батьком, який зрікся партквитка. Пам’ятає хліб, який мати сушила і навіть консервувала у трилітрових банках на «чорний день».
Зараз Ольга Ахроменко працює юристом. Її заробіток залежить від угод у сфері нерухомості. В середньому вона має на місяць 200–300 доларів. Узимку за комунальні послуги для трикімнатної квартири їй доводиться платити близько 100 доларів. В Україні незаможні мають право на субсидії для оплати житлово-комунального господарства від держави, але Ольга не користується такою пільгою.
Чернігів розташований близько до Росії і Білорусі. За словами Ольги Ахроменко, тут багато тих, хто полюбляє дивитися російські канали, і «добре, що їх відключили у нас».
Прошарок розчарованих – це та частина, яка може різко перефарбувати свою свідомість і стати анти-патріотами, які принесуть більше шкоди, ніж стабільні «ватники»Ольга Ахроменко
«Грубо кажучи, ті, хто до війни були прихильниками Януковича і проти Майдану, – такими й залишилися. Хто був прогресивним, хотів європейської інтеграції, – такі зараз зміцніли. Але є і така частина суспільства, яка розчарована. Ось вони найнебезпечніші. Навіть не завзяті «ватники» – вони ідейні в своєму напрямку або нейтральні. Але прошарок розчарованих – це та частина, яка може різко перефарбувати свою свідомість і стати анти-патріотами, які принесуть більше шкоди, ніж стабільні «ватники», – міркує юрист.
Ольга Ахроменко каже, що сама вона не розчарована Євромайданом і Революцією гідності. Але розуміє претензії співвітчизників до влади.
Про вибори: «Не ті люди балотуються»
Економічне становище в Чернігівській області могло б бути кращим, визнає Ольга, рівень життя впав. Але в чернігівських кафе навіть у понеділок зайняті майже всі місця.
«Адже в порівнянні з білоруськими цінами, а я нещодавно була в Мінську, у нас набагато дешевше. Люди звично ходять у кафе – посидіти, перекусити. Молодь любить попити кави і зробити селфі в таких закладах», – каже Ольга Ахроменко.
Ціни на їжу в чернігівських кафе дійсно невеликі в порівнянні з білоруськими. За 40 гривень принесуть велику тарілку вареників з різними начинками. У районних центрах можна поїсти ще й дешевше.
Нормальні люди, без совкового мислення, розуміють, що країна зараз у стані війни
«Економіка не в найкращому стані. Але нормальні люди, без совкового мислення, розуміють, що країна зараз у стані війни. Що руйнувалося роками, розкрадалося при тих президентах – ми всі повинні ці цеглинки складати. Але я переконана – повинно у нас щось змінитися! Не ті люди балотуються. Повинна бути нова кров. Важливо відійти від олігархії цієї», – каже Ольга.
Про томос для України
Ольга Ахроменко задоволена, що українська православна церква отримала від Константинопольського патріархату томос – право на автокефалію.
«При церкві Московського патріархату діють різні антиукраїнські рухи, парафіянам вкладають в голову антиукраїнські настрої, а бабусі слухають «батюшку» з відкритим ротом і можуть із вилами піти, якщо їм це сказати. Але поки не йдуть, тому що у нас є СБУ», – каже Ольга Ахроменко.
Сама Ольга не вважає себе активною парафіянкою, але, на її думку, в Україні церква повинна бути українською.
«У Білорусі жити не хочу»
Ольга каже, що в Білорусі іноді буває у справах, але жити там вона не хотіла б.
Особисто я в Білорусі жити не хочу, хочу жити в демократичній державі, для мене важливо говорити те, що я хочу, для мене важлива свобода
«Мені прикро, що в Білорусі так мало людей підтримують Куропати (лісове урочище на околиці Мінська, де у 1930-і роки радянські органи безпеки знищили, за різними даними, від тридцяти тисяч до трьохсот тисяч людей – ред.), що там ухвалюють закони про дармоїдство, – каже Ольга. – У вас (журналістів із Білорусі – ред.) така неймовірна мова, історія, ВКЛ (скорочення від Великого князівства Литовського – ред.) – це просто бомба! Ви в якомусь сенсі більш шляхетні, ніж ми, але зараз багато білорусів виглядають пригнобленими і заляканими. Ми не хочемо, щоб було, як у Білорусі…».
«Особисто я в Білорусі жити не хочу, хочу жити в демократичній державі, для мене важливо говорити те, що я хочу, для мене важлива свобода. Ми ж люди, а не тварини, які живуть рефлексами, у нас є розуміння культури, цінності, свобода, мова», – каже Ольга Ахроменко.
Про майбутнє дочки
Дочка Ольги Ліза Ахроменко володіє білоруською мовою – вона з дитинства розмовляла з татом білоруською. Зараз Ліза пише блоги для «Радіо Рація». Раніше на цьому радіо працював її батько Владислав Ахроменко, робив великий проект про сталінські репресії. Цій роботі сприяло те, що Україна відкрила архіви КДБ.
«Багато чого вийшло друком, в ефірі на радіо. Багато чого Слава не встиг написати і озвучити… Він виявив імена і прізвища не тільки жертв, а й тих, хто брав участь у репресіях, «здавав» людей. Дехто з донощиків і зараз живе в Білорусі і непогано почувається», – каже Ольга.
17-річна дочка Ольги вчиться в музичному коледжі, має стипендію в тисячу гривень. Влітку підробляла з подругою роздачею рекламних листівок. Заробила за тиждень дві тисячі гривень.
«Закінчити коледж – можна вступити до консерваторії. Якщо не в Україні, то, можливо, в Польщі. Великі надії маю на Лізу, адже вона талановита і наполеглива, з характером», – розповідає Ольга.
Вона сподівається, що дочка може знайти роботу в Україні, бо ж зараз відкриваються приватні садки і школи, де викладачі мають хороший заробіток. Ольга сподівається і на нові приватні музичні школи, де Ліза при бажанні могла б отримати роботу. Ольга Ахроменко переконана: у дітей є майбутнє в рідній Україні.
Оригінал статті на сайті Білоруської служби Радіо Свобода. Над перекладом і адаптацією тексту працювала Людмила Ваннек.
Що потрібно знати про президентські вибори в Україні?
- Вибори президента України відбудуться 31 березня.
- Президента обирають на всенародних виборах на п’ять років. На цю посаду може претендувати будь-який громадянин України, якому виповнилося 35 років, який має право голосу, живе в Україні протягом 10 останніх років перед днем виборів і володіє державною мовою. Законодавство обмежує можливість балотуватися більше ніж на два терміни підряд.
- В Україні – парламентсько-президентська форма правління. Як результат, президент має обмежені повноваження: він вносить до парламенту подання щодо призначення керівників силових структур (Служби безпеки, Міністерства оборони), а генерального прокурора призначає зі згоди Верховної Ради; також президент призначає голів місцевих державних адміністрацій за поданням уряду.
- Одночасно президент України є головнокомандувачем Збройних сил і головою Ради національної безпеки і оборони, склад якої також визначає голова держави.
- Президент України здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави (але засади зовнішньої, а також внутрішньої політики визначає Верховна Рада) і, відповідно, вносить до парламенту подання про призначення міністра закордонних справ.
- Склад уряду і прем’єр-міністра призначає парламент, але кандидатуру голови уряду на розгляд Верховної Ради вносить президент на підставі пропозиції урядової коаліції, сформованої у Верховній Раді після парламентських виборів. Крім того, президент подає парламентові кандидатури голів МЗС і Міноборони; кандидатури решти міністрів подає прем’єр.
- Президент України не відповідає за економічну політику.
- У той же час голова держави має право накладати вето на закони, схвалені парламентом; він також зупиняє дію постанов уряду в разі їх невідповідності Конституції.
- Нинішні вибори є найбільш конкурентними за всю історію незалежності України – для реєстрації кандидатом у Центральну виборчу комісію звернулися майже 90 громадян.
- 8 лютого ЦВК України завершила реєстрацію кандидатів. Спершу список зареєстрованих кандидатів складав 44 людини.
- 7 березня сплив термін, коли кандидати могли відмовитися від участі у виборах. Після того, як ЦВК скасувала реєстрацію Дмитра Гнапа, Євгенія Мураєва, Дмитра Добродомова, Андрія Садового та Сергія Кривоноса, кількість кандидатів у президенти становить 39 осіб. Пізніше ще один кандидат Сергій Тарута заявив про підтримку кандидатки Юлії Тимошенко, але його ім’я все одно залишилося у бюлетені.
- Законодавство забороняє оприлюднення результатів соціологічних опитувань про учасників кампанії за два дні до голосування, а за день до виборів усі виборчі штаби повинні припинити агітацію.
- 30 березня в Україні має бути «день тиші».
- Перший тур голосування відбудеться 31 березня, його офіційні результати оголосять до 10 квітня.
- У разі, якщо жоден кандидат не набере абсолютну більшість (50% + 1 голос), другий тур відбудеться 21 квітня, а публікація результатів – до 4 травня. Протоколи ЦВК публікуються в газетах «Голос України» та «Урядовий кур’єр».
- До 3 червня 2019 року новообраний президент вступає у повноваження із складенням присяги на урочистому засіданні Верховної Ради України.
