Ввечері 6 червня стало відомо, що померла відома українська режисерка Кіра Муратова. Радіо Свобода зібрало найцікавіші факти про життя легенди кінематографа.
«Пішла Кіра... з нею ціла епоха ... пам’ятаю, як ще студентом ВДІКу (Всесоюзний державний інститут кінематографії – ред.) плакав на «Долгих проводах»... Якісь чорні дні настали, кругом смерть... смерть...», – написав у Facebook телепродюсер Юрій Мінзянов.
Кіра Муратова народилася у 1934 році в місті Сороки, яке зараз входить до складу Молдови. Має російське та єврейське походження.
В 1950-х роках вона прийняла рішення переїхати із Бухареста, де вона проживала з батьками, до СРСР та вступила до Московського державного університету. Там вона вивчала російську мову та літературу. Згодом вступила до ВДІКу, де навчалася у світил радянського кінематографа – Сергія Герасимова та Тамари Макарової.
Вже в 1961 році вона почала працювати в Одеській кіностудії та разом із першим чоловіком Олександром Муратовим, з яким вони були одружені кілька років, зробила перші кроки у кінематографі як режисер.
Та не лише режисерська справа припала їй до душі – Муратова також працювала як сценарист. Ці два напрями дозволили їй із Олександром Муратовим відзняти короткометражну стрічку «Наш чесний хліб» – стрічка розповідає про українське село та піднімає дуже багато гострих соціальних питань: від патріотизму до проблеми батьків та дітей. Фільм нещадно цензурували.
Перша самостійна режисерська праця Кіри Муратової – стрічка «Короткі зустрічі».
Цей фільм мав неймовірну популярність в радянські часи, оскільки головним актором став Володимир Висоцький. Сам фільм розповідає про кохання, вірність, самовідданість. Зіграла в ньому й сама Муратова.
Та відвертість стрічок української режисерки не раз змушувала радянських цензорів бити на сполох: хіба можна було настільки відверто описувати поняття любовного трикутника в радянському кіно? Її наступна стрічка «Довгі проводи» взагалі майже 15 років була заборонена спеціальною постановою ЦК Компартії, та у 1987 році цей фільм отримав премію на Міжнародному кінофестивалі в Локарно.
Усі фільми, починаючи з 1992 року, Кіра Муратова знімала разом зі своїм другим чоловіком та багатолітнім творчим партнером Євгеном Голубенком, який був художником-постановником, сценаристом і фотографом.
В 2004 році вона повернулася до роботи та зняла чи не найбільш відомий свій фільм «Настроювач» – це історія молодого закоханого хлопця Андрія, який страждає через фінансову скруту. Його кохана Ліна, дівчина із заможної родини, звикла ні в чому собі не відмовляти та не обмежувати. Андрій починає розуміти, що чесною працею неможливо задовольнити всі потреби коханої, тому наважується на серйозний крок: в його житті з’являється місце для крадіжок та навіть вбивств. Стрічка отримала шквал позитивних відгуків та навіть прикрасила кінофестиваль у Венеції.
В 2012-му Муратова заявила, що йде з кінематографа. На той момент вона вже володіла безліччю кінопремій.
А в 2017-му її запросили до складу Американської кіноакадемії, яка визначає володарів премії «Оскар».
Про Україну
Кіра Муратова мала проукраїнську позицію, висловлювалась на підтримку Євромайдану:
«Прийшов момент, народ вирішив повстати і змінити своє життя – вони мали на це право. Я на боці цього народу, мені зрозуміле їхнє прагнення змінити систему. Я з Майданом… Він надихнув мене якось шалено, бо там були переважно люди-ідеалісти, а не ті, які прийшли потім і почали боротися за владу...».
У інтерв’ю українським виданням Муратова розповідала, що їй і самій доводилось бувати на майдані, де вона спілкувалась із його учасниками.
Щодо агресії Росії проти України Муратова висловлювалась на підтримку другої: «Україна хоче бути окремо. Ось така маленька слабка країна хоче бути окремо. Погано, коли сильний пригнічує слабкого, свідомо знаючи, що він сильніший. Це не просто погано, а це підло».
Українці у соцмережах висловлюють сум через смерть режисерки.
Про дату прощання та місце похорону Кіри Муратової поки не повідомляється.
