Крути. Вимір 2020
Річниця бою під Крутами – справжній День українського студента. Відважного і готового захищати Батьківщину навіть ціною власного молодого життя. Сто два роки тому молоде покоління виборювало Україну і стало прикладом для кожного з нас. Сьогоднішнє – завершить їхню справу. Це наша відповідальність перед Крутянцями – зробити Україну сильною та успішною.
Федір Винник, 19 років. Сергій Захвалинський, 16 років. Василь Коваленко, 19 років. Михайло Лавренко, 17 років. Петро Франчук, 17 років.
Це – імена кількох учасників бою під Крутами. Вік характерний – майже всім, хто бився за Україну проти більшовиків 29 січня 1918 року, було від 16 до 25.
З того дня минуло 102 роки, і сьогодні, з часів Майдану, знову в авангарді боротьби – молодь, добровольці, ентузіасти. Як і тоді, бездарність "очільників" призводить до людських жертв та втрати територій. Країна, як і 102 роки тому, тоне в корупції, яку розвели та примножили очільники держави. Тоді армія помирала від тифу, не було набоїв і бинтів, а влада під вигуки "Слава!" заробляла на торгівлі та спекуляції. "Миролюбні" політики мріяли домовитися з Росією і були переконані – це вирішить усі проблеми. Вважали, що армія потрібна лише для парадів або не потрібна взагалі. Хіба не схоже на сьогодення? Сьогодні теж вирішується: бути Україні самостійною, чи придатком до когось із сусідів. Сьогоднішні керманичі, як і 102 роки тому, більше вірять у домовленості з Росією, ніж у готовність нового покоління українців битися за власну державу. Хоча жодна з ітерацій української держави, жодна з влад – від УНР і донині – не демонструвала такої волі до життя, такої жертовності і відваги, як гімназисти під Крутами у 1918, ультрас на Грушевського у 2014, молодь з усіх регіонів країни на війні на Донбасі з 2014 і донині. Вірю, що рано чи пізно саме така молодь стане на чолі нашої держави на зміну вічним агентам впливу чужих держав. Та молодь, якій добре відома ціна кожної п'яді нашої землі.
