Туристичні перлини міста Кропивницького в музеї Осмьоркіна до Всесвітнього дня туризму

    27 вересня щорічно відзначається Всесвітній день туризму. Символічно, що нині в художньо-меморіальному музеї О.О.Осмьоркіна експонується унікальна виставка світлин заслуженого журналіста України, фотокореспондента газети «Народне слово» Ігоря Демчука «Туристичні перлини міста Кропивницького» із серії вернісажів мистецького проекту «На перехресті вулиць Єлисаветграда - Кіровограда» до Дня міста, започаткованого музеєм у 2014 році з метою  продемонструвати переємність архітектурної мови центральної частини міста від часів його заснування до сучасності як нерозривну історію побудови цілісного урбаністичного середовища, відтворюючи життя мешканців та гостей міста, для зацікавлення містян до вивчення свого минулого.

    Цей фотопроект є мистецьким поглядом на історію та культуру міста - перехрестя, сповнених протиріч світоглядних середовищ, які, сплітаючись навколо реальної дійсності, формують образ сучасного міста - від народження Єлисаветграда, в радянські часи Кіровограда, а нині Кропивницького, де архітектура стала яскравим віддзеркаленням кожної зі змін соціальних формацій, суспільних бажань та уподобань громади.
    Сучасне місто Кропивницький - одне з небагатьох в центральній Україні, що цілісно зберегло унікальний архітектурний ансамбль історичного центру, який охоплює період понад двох минулих століть найбільш інтенсивних стильових пошуків та значну історичну спадщину маловідому широкому загалу, що створює потужні передумови для розвитку тризму.
    Фотооб’єктив Ігоря Демчука впевнено веде нас вулицями та пам’ятними місцями старого міста, яке фактично стало своєрідним музеєм під відкритим небом, демонструючи його найбільш привабливі куточки та звертаючи нашу увагу на хитросплетіння архітектурних форм, що непомітно кожного дня супроводжують нас у буденності сьогодення, навертаючи наші думки до світу мистецької гармонії. І ми зачаровуємося майстерністю зодчих минулого, з повагою констатуючи, що сучасники не втратили відчуття тієї особливої місцевої аури, яка формувалася  в часи порубіжжя новотехнологічного й домашинного світу, де центром урбаністичного середовища була людина, що й визначала особливості ще не уніфікованого комфорту життя.
    Фактично туристичну привабливість та музейну своєрідність міста над Інгулом визначають дві магістралі – вулиця Дворцова, що переходить у вулицю Архітектора Паученка та Велика Перспективна. Їхнє перехрестя в далекому минулому заклало основу унікального сучасного степового Кропивницького.
    Вулиця Дворцова яскраво презентує розвиток  архітектури України визначними пам’ятками зодчества видатних майстрів минулого Андрія Достоєвського, Олександра Лішневського та Якова Паученка від середини ХІХ ст. Поява назви вулиці датується 1847 роком, коли було закладено будівлю, що мала стати палацом (російською - дворцом) для прийому царських осіб Російської імперії, колонією якої була фактично на той час  територія нинішньої України. Від заснування і до нині приміщення так званого «палацу» використовується за військовим призначенням. Будівля є невід’ємною складовою архітектурного ансамблю військового містечка епохи пізнього класицизму, на території якого нині розміщується військова частина та музей, що розповідає про бойовий шлях 3-го полку спецпризначення імені князя Святослава Хороброго Збройних Сил України.
    Знаковою для розвитку української культури є і споруда сучасного обласного академічного музично-драматичного театру ім. М.Л.Кропивницького, зведена у 1867 році власним коштом інженера-полковника Г.Трамбицького як Зимовий театр.  Адже саме тут народився український професійний театр під орудою М.Л.Кропивницького, ім’я якого нині носить місто.
    Лінія так званих «прибуткових будинків», де нині розміщуються мистецькі навчальні заклади, обласне управління Служби безпеки України з музеєм, відкритим для відвідувачів, обласна бібліотека для юнацтва ім. Євгена Маланюка, ресторани та кав’ярні, наочно демонструє особливості художньої мови історичних неостилів кінця ХІХ - початку ХХ століть. Не випадаючи з загальної естетики стилю модерн, його архітектурну мову органічно підтримує забудова ХХ та початку ХХІ ст., доповнюючи її творами зодчества сучасних продовжувачів традицій.  
    Вулиця Велика Перспективна, що носить свою назву від 1860-х рр. за радянської влади мала ім’я теоретика комунізму Карла Маркса. Історично рух вулиці задала фортеця Святої Єлисавети – унікальна фортифікаційна споруда ХVІІІ ст., де нині розташовано пантеон полеглим у Другій Світовій війні, пам’ятні знаки «Церкви Св. Трійці»,  «Українцям – жертвам комуністичного геноциду - голодомору 1932-1933 рр.», «Жертвам радянських репресій», «Алея слави загиблих в антитерористичній операції на сході України». Також зберігся старовинний комплекс лікарні, звідки бере початок перша військова медична школа на теренах України, також тут працював засновник військово-польової хірургії Микола Пирогов. 
    Звісно, що відповідно до потреб епохи, вулиця зазнавала різних перебудов. В 1950-х та 1970-х роках було знищено декілька архітектурних перлин, зокрема ансамбль Успенського собору, на місці якого звели будівлю обкому компартії УРСР, але минув час і символ партійної всевладності перетворився в будинок міської ради на магістратській площі європейського міста Кропивницького, архітектурне обличчя якого й нині визначають класицизм, необароко, радянський ампір та конструктивізм, що переріс в новітній хай-тек.
    Мандруючи Великою Перспективною, не оминемо увагою й площу Героїв Майдану – людей, які ціною власних «душ і тіл» вдихнули нове життя в Україну з надією на її звільнення від пострадянського спадку. Її історія не менш дивовижна, ніж історія старих вулиць Кропивницького. Як і місто понад 75 років вона носила ім’я одіозного комуністичного лідера С.М.Кірова (Кострікова), а до того була «зеленими легенями» у центрі старого Єлисавету, міським бульваром з великим фонтаном – своєрідним пам’ятником можливостям цивілізації. Пам’ятає центральна площа й 24 серпня 1991 року, коли замайорів національний прапор України, утверджуючи незалежність нашої держави, народні гуляння і народні протести - Помаранчеву революцію 2004 року та Революцію Гідності 2013 року, в результаті якої почалися процеси декомунізації і пам’ятник комуністичному діячеві Кірову було демонтовано, а постамент перетворився на імпровізований меморіал Небесній сотні.
    Вінчає вулицю Велику Перспективну монумент Янгола-охоронця України, зведеного на честь 2000-річчя Різдва Христового та 250-річчя міста, який доповнює ошатний храм Благовіщення Пресвятої Богородиці в стилі українського бароко, завершивши формування ансамблю Площі Незалежності, звідки й бере тепер вона свій початок.
    Кропивницький – місто музеїв, де пам’ятки зодчества перетворились на скарбниці надбань культури та мистецтва. В насиченому мереживом символічних скульптурних образів ошатному будинку купця Барського розмістився обласний краєзнавчий музей, а респектабельний «Пасаж» кінця ХІХ ст. прийняв до себе колекції образотворчого мистецтва, ставши музеєм художнім. В оригінальних світлинах Ігоря Демчука вони постають в утаємниченому світлі «Ночі музеїв» - європейської традиції модерної України.
    Історію життя і творчості непересічних особистостей зберігають музеї меморіальні.
    Видатні письменники та поети – А.Фет, В.Винниченко, Є.Маланюк, Ю.Драган, Я.Івашкевич, Ю.Яновський, А.Тарковський;  музиканти і композитори - Г.Нейгауз, К.Шимановський, Ю.Мейтус; художники - І.Похитонов, А.Ждаха, Ф.Козачинський, О.Осмьоркін; театральні діячі М.Кропивницький, брати Тобілевичі, М.Заньковецька, Г.Юра; архітектори – А.Достоєвський, О.Лішневський, Я.Паученко; філософи і вчені – Д.Чижевський, А.Спір, І.Тамм та багато інших прославили наше місто своїми справами, зробивши знаний внесок у всесвітню скарбницю культури. Місця, де вони жили, формувалися як особистості, стали пам’ятними осередками, що зберігають особливу ауру їхніх ідей.
    Художньо-меморіальний музей Олександра Осмьоркіна, розміщений в старовинному особняку  його дядька - архітектора Якова Паученка, з радістю розповість про життя і творчість цих видатних родинно й мистецьки пов’язаних непересічних особистостей. О.Осмьоркін – яскравий представник культової групи художників початку ХХ ст. «Бубновий валет», а Я.Паученко – один з найталановитіших творців архітектури Єлисаветграда кінця ХІХ - початку ХХ ст., в будинку якого, як зазначав О.Осмьоркін, панувала атмосфера мистецтва, творчі традиції живуть тут нині в художніх виставках, творчих зустрічах з сучасними митцями, музичних вечорах та мистецьких студіях.
    А скільки цікавих історій зберігають музеї видатних діячів театрального мистецтва - Марка Кропивницького та Івана Тобілевича (Карпенка-Карого), геніїв музичної культури Генріха Нейгауза та Кароля Шимановського,  археологічну історію розповість музей Центральноукраїнського державного педагогічного університету ім. Володимира Винниченка, про історію промисловості – музей заводу братів Ельворті. А ще про видатних людей нам нагадають пам’ятники, що неначе стрілки незримого годинника історії відмічають віхи часу перетворень нашого степового міста на туристичну перлину в низці дорогоцінного намиста культурної та історичної спадщини України.

Надєждін Андрій,
заслужений художник України,
мистецтвознавець,
провідний науковий співробітник
художньо-меморіального
музею О.О.Осмьоркіна,
м. Кропивницький

Буклет виставки авторських фото заслуженого журналіста Ігоря Демчука «Туристичні перлини міста Кропивницького» 003-004 Фрагменти експозиції фотовиставки «Туристичні перлини міста Кропивницького» 005-016 Авторські фото заслуженого журналіста України Ігоря Демчукарам

Фрагменти експозиції фотовиставки «Туристичні перлини міста Кропивницького»

Авторські фото заслуженого журналіста України Ігоря Демчука