1306
Ахметов замінить американське вугілля прифронтовим
— Енергетика
“Метінвест” Ріната Ахметова і Вадима Новинського, схоже, знайшов спосіб зменшити залежність української металургії від поставок коксу з придбаних холдингом ще в 2009 році американських вугільних шахт. Цим способом стало скуповування боргів перед російськими банками вугільного магната Віктора Нусенкіса, головного конкурента Ахметова на регіональному коксовугільному ринку. На початку серпня «Метінвест» завершив купівлю раніше шахтоуправління «Покровське», що належав Нусенкісу, та прилеглої вуглезбагачувальної фабрики «Свято-Варваринської».
Свіже придбання Ахметова виглядає на тлі американської власності не настільки вражаючим. Довгострокові підтверджені і ймовірні запаси вугілля «Покровського» складають 81 млн. тонн при видобутку 2017 року на рівні 4,3 млн тонн рядового вугілля і 2,6 млн. тонн коксового концентрату.
Для порівняння, куплена холдингом майже десять років тому американська United Coal декларує в два рази більші вугільні запаси в 150 млн. тонн, потужність щорічного видобутку в 9,2 млн. тонн і відвантаження рівня 2015 року в обсязі 8,4 млн. тонн вугілля для металургії. До нещодавньої купівлі у групи Evraz Романа Абрамовича «Дніпродзержинського КХЗ» попит холдингу «Метінвест» становив понад 8 млн тонн коксівного вугілля на рік, і нині споживання зростає.
Порти не справляються
По суті, американські потужності могли б майже повністю перекрити потреби холдингу в коксі. Але з таким обсягом не можуть впоратися українські порти. А зростанню поставок американського ресурсу в Україну де-факто перешкоджає слабкий контроль менеджменту «Метінвесту» над державними морськими торговельними портами.
Поки немає виразної перспективи їх приватизації або здачі в концесію для будівництва нових вугільних потужностей, частка імпорту коксу в Україну з США і ПАР приречена залишатися низькою. Зараз, наприклад, вона не перевищує 20% від споживання. Решту 80% доводиться прямо і опосередковано імпортувати з РФ.
Проблема в тому, що поставки російського вугілля несуть для українських підприємств неабиякі політичні ризики – в будь-який момент вони можуть виявитися втягнутими в процес застосування міжнародних санкцій проти російських компаній і банків.
Теоретичним вирішенням проблеми для «Метінвесту» в середньостроковій перспективі могли б стати пілотні проекти концесії українських портів. У них ще з 2015 року залучені світові лідери портового бізнесу – гонконгська Hutchison і арабська Dubai Ports.
Влада розраховувала, що українські проекти цих компаній в галузі контейнерних перевезень в 2015-18 роках максимально лібералізують управління державними портовими активами. Якби все так, як замислювалося, позитивні приклади в теорії могли б полегшити непомітну портову експансію «Метінвесту». Але не зрослося.
Проголошені раніше темпи концесії українських портів лідери світового ринку не витримують. Але проблема не тільки в зниженні швидкості рішучих реформ. Не виключено, що після приходу великих інвесторів з Далекого і Близького Сходу може виявитися, що «Метінвест» здасться Києву не таким вже незамінним завантажувачем портів, яким він виглядає зараз.
Санкційні ризики
Всі ці перешкоди на шляху прихованої приватизації державних портів компаніями Ріната Ахметова і Вадима Новинського стали приводом для розмов про те, що розширювати морський імпорт в Україну вугілля з США та інших країн стало нібито дуже важко. Навіть майже неможливо. Більше того, вони цілком могли зійти за логічне пояснення мотивів купівлі холдингом прифронтових коксо-вугільних активів. Якби не все ті ж санкційні ризики.
А ризикувати тут є чим. Почати з того, що за останні півтора року, два підсанкційні російські банки, «Сбербанк» і “ВТБ”, успішно скинули в Україну векселя компаній Нусенкіса на суму не менше ніж $300 млн.
Зокрема, брокерська компанія «Пріоритет», що входить у фінансову групу Ріната Ахметова, в 2017-2018 роках заплатила російському Сбербанку не менше ніж $100 млн за права вимоги боргів у компаній Нусенкіса. Потім накопичений пакет боргів перекочував до іншого брокера – компанії ICU. До кінця нинішнього літа через фонд «Глорі» цей брокер накопичив більш ніж $260 млн боргів Нусенкіса.
Придбав він їх у двох продавців: російського ВТБ Банку, який також перебуває під санкціями, та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Останній продав права вимоги боргів російського вугільного магната за ціною 30% від номіналу.
Все це несе серйозні санкційні ризики і для самого «Метінвесту». Але якщо все пройде гладко і американська влада не пред’являть претензій холдингу, той зможе послабити свою залежність від американської дочірньої компанії UCC і наростити прямий або опосередкований імпорт коксівного вугілля з РФ, використовуючи інфраструктуру придбаних прифронтових шахт.
В такому разі, не менше ніж $260-мільйонна угода з купівлі «Шахтоуправління Покровське» може стати найбільшою фінансовою угодою у сировинному секторі української чорної металургії за кілька останніх років. До цієї покупки, міжнародний аудитор KPMG ставив на верхні рядки рейтингу угоду з купівлі американською BlackRock Inc. 13% акцій британської гірничорудної компанії з активами в Україні Ferrexpo за $126 млн., і придбання групою DCH Олександра Ярославського за $110 млн. 100% акцій криворізького залізорудного комплексу «Євраз Суха Балка».
Андрій Старостін
За матеріалами: УБР
Поділитися новиною
