У Празі відкрився новий Центр гуманітарної допомоги Україні. Його організатори – чеські та українські волонтери, які шостий рік возять на Донбас ліки для воїнів, одяг, іграшки та шкільне приладдя для дітей. Планується, що Центр виконуватиме не лише гуманітарну функцію, але й інформаційну, адже російська агресія в Україні вже давно зійшла з перших шпальт та телевізійних новин, а російська пропаганда успішно і цілеспрямовано працює, ускладнюючи волонтерам роботу на підтримку України.
Кілька десятків людей зібралися у дворі колишньої котельні у віддаленому районі Праги, щоб урочисто відкрити новий Центр гуманітарної допомоги Україні. Їх зустріли українські та чеські прапори на будівлі, виставка фотографій з Донбасу у дворі та всередині щойно відремонтованого власними руками приміщення та українські воєнні пісні, що лунали з динаміків.
За пів години до урочистостей Петр Оліва, координатор Центру, ще розвантажував маленьку вантажівку – йому якраз привезли зібрані для України речі – одяг та дитячі іграшки. Щойно це стане можливо, він знову вирушить в Україну на своєму старенькому бусику з червоним хрестом на капоті та українським прапорцем під лобовим склом.
Через карантин ми не можемо виїхати ще з березняПетр Оліва
Досі до України, якою він почав цікавитися з новин, коли почалася війна на Донбасі, він їздив щороку, інколи кілька разів на рік.
«Через карантин ми не можемо виїхати ще з березня. Зібрали дитячі речі, шкільні рюкзаки, одяг, іграшки – думали встигнемо привезти їх в українські сиротинці, школи, садочки на сході України ще до нового навчального року. Але досі не можемо запланувати від’їзд», – говорить Петр Оліва в розмові з Радіо Свобода.
Авдіївка, Красногорівка, Мар'їнка – ці назви містечок на Донбасі він вимовляє майже без акценту. З 2015 року Петр Оліва, який сам має п’ятеро дітей і четверо внуків, возить гуманітарну допомогу переважно дітям – до п’яти шкіл і дитячих садків на Донбасі він привозив подарунки з Чехії – одяг, іграшки, шкільні потреби, портфелі.
Щоб українські діти відчули, що вони не одинокі у своїй біді, Петр Оліва з друзями організовував акцію підтримки від дітей з південночеських шкіл, які зробили подарунки для дітей з прифронтових областей України.
Приносять нові шкільні речі звичайні люди, ніяких великих спонсорів ми не маємоПетр Оліва
«Переважно приносять нові шкільні речі звичайні люди, ніяких великих спонсорів ми не маємо. Хоча мушу сказати, що одна невеличка чеська фірма, що займається канцелярськими товарами, підтримує нас вже багато років – дарує свої шкільні ранці. І днями обіцяли привезти – 32 для дівчаток і 32 – для хлопців. Зараз економічно всім сутужно, особливо маленьким компаніям, я вже думав, що вони нам відмовлять, а вони – сказали, що привезуть і цього року. Я був дуже зворушений», – каже Петр Оліва.
Він каже, що допомагати Україні стає дедалі складніше – в потоці новин люди забувають про чужу війну швидко, до того ж і російська пропаганда зробила багато для того, щоб переконати, що в Україні – громадянська війна, що українці самі ж і винні, а Росія лише намагається встановити мир.
Світ тримається на людях, які не бояться, які бачать свою метуЄвген Перебийніс
Щоб допомагати Україні в цих умовах потрібно бути людиною сміливою і витривалою, говорить посол України в Празі Євген Перебийніс. «Світ тримається на людях, які не бояться, які бачать свою мету і, долаючи всі перешкоди, ідуть до неї, – сказав український дипломат. – Допомагати Україні непросто в різних країнах, включно з Чехією, де посилюються проросійські настрої, і тим більше ми вдячні за цю допомогу».
За словами посла, дуже важливо, що в Центрі будуть не лише збирати допомогу для понівеченого війною сходу України, але і займатимуться інформуванням про те, що відбувається на Донбасі.
Відвідувачі центру зможуть не лише принести свої речі для гуманітарної допомоги, але і подивитися фотографії з України, поговорити з волонтерами, які їздять на Донбас, проїжджаючи цілою Україною, і можуть розповісти про все, що бачили на власні очі. У центрі буде постійна виставка фотографій відомих авторів – Сергія Лойка, Андрія Фурмана і чеського фотографа та архітектора Павла Насаділа – з Майдану, з війни, з Донецького аеропорту, тому важливо, що приміщення – у межах доступності міського транспорту.
Попередній склад, де збирали допомогу для України був у майже 100 кілометрах від Праги, каже Петр Оліва. Він довго розсилав численні листи у пошуках нового приміщення і не просто для складу, а для гуманітарного центру. Тому йому було особливо приємно, коли на одного такого прохального листа, відгукнувся староста одного з празьких районів.
Стара котельня, що стояла порожньою вже довший час, ще послужить добрій справі, говорить Карел Ганзлік, староста району Прага 16 Радотін, одного з найбільших районів міста, який прийшов на урочисте відкриття.
Ми і самі мали подібний досвід, коли східні сусіди окупували нашу країну, а світ лише байдуже за цим спостерігав. Тому ми раді, що можемо надати підтримку, хоча б у такому виглядіКарел Ганзлік
«Я не чекав, що наша підтримка буде мати такий розголос, – каже мер. – Ми в Радотіні маємо багато українців, які живуть і працюють поруч з нами, є інтегровані в наше суспільство, і ми дуже цінуємо їхню працю і їхні людські якості. Тому я радий, що ми можемо допомогти їхній країні. Ми і самі мали подібний досвід, коли східні сусіди окупували нашу країну, а світ лише байдуже за цим спостерігав. Тому ми раді, що можемо надати підтримку, хоча б у такому вигляді, і дуже хочемо, щоб в Україні перемогла демократія, щоб люди могли жити достойно і безпечно, як живемо зараз ми. Я знаю, що зараз у нашому суспільстві є різні настрої, що немає однозначного погляду на події в Україні, але в Радотіні, можу вас запевнити, у нас проукраїнські настрої».
Стати на бік України в її боротьбі за свободу в Чехії – непроста справа з огляду на нещодавні погрози головам празького самоуправління з боку російських і проросійських сил. Кілька тижнів на початку року мер Праги Павел Гржиб ходив з поліцейською охороною через побоювання замаху на його життя через те, що він брав участь у перейменуванні площі біля Російського посольства на площу імені вбитого у Росії Бориса Нємцова. Меру району Прага 6, який насмілився зняти пам’ятник радянському маршалу Івану Конєву, також погрожували і він мусив переховуватися. Його колега з сусіднього району Прага 5 Ржепориє наразився на гнів Москви і критику президента Чехії Мілоша Земана за те, що насмілився пригадати, що Прагу звільняли не так радянські солдати, як бійці РОА, армії генерала Андрія Власова, які в останні дні війни повернули зброю проти німців.
Карел Ганзлік каже, що росіяни і його можуть занести у список своїх ворогів, але це не змусить його відмовитися від своїх переконань і від бажання діяти згідно зі своєю совістю. Тим більше, коли поруч є люди, які ризикують набагато більшим і показують приклад стійкості.
