Його девіз: "життя, це ще не все, головне – служіння людям"
Сьогодні день народження мого прадіда – академіка Олександра Олександровича Богомольця, який, без перебільшення, продовжив життя людству на планеті Земля! Його особистий приклад надихає мене кожен день продовжувати служити людям, боротися за їх права, гідність та збереження життя. Можу сказати одне, що вся моя родина сповідує цінності та життєві принципи, які заповідав нам мій прадід.
Життя Олександра Богомольця – досить нелегке, але всі перепони, які були на його шляху, не стали на заваді його становлення, як науковця. І хоч народився він у Лук'янівській в'язниці, ріс напівсиротою і хворів на туберкульоз – завдяки своїй наполегливій праці став вченим зі світовим ім'ям, винаходи якого перевернули історію людства та стали проривом, який став фундаментом для сучасної медицини.
Він був основоположником української школи патологічної фізіології та зумів організувати українську медичну науку. Він винайшов технологію з консервації та переливання крові. Крім того, Олександр Богомолець створив революцію практично в усіх галузях патологічної фізіології, які стосувалися питань ендокринології, порушення обміну речовин, імунітету, алергії, раку, патології кровообігу, патогенезу шоку, старіння організму...
Також він зробив значний внесок у розвиток медичної науки, що стало результатом появи низки нових наук, таких як алергологія, різноманітні модифікації вчень про імунітет, та інших напрямків у медицині.
Олександр Олександрович був наймолодшим Президентом Академії Наук та наймолодшим доктором медицини – він захистив докторську дисертацію у 28 років. І всі його наукові роботи завжди оцінювали дуже високо – вони були сміливими, глибокими та новаторськими.
Мій прадід казав: "Кожен на своїй ділянці повинен прагнути прожити життя не для себе – для людей, для Батьківщини. До цього я завжди прагнув... Я все своє свідоме життя віддав людям, пошукам можливостей зробити життя довшим і позбавленим хвороб. Мій девіз: життя, це ще не все, головне – служіння людям".
Я нещодавно писала про те, що Олександр Богомолець рятував людей не тільки як вчений, але й особисто, як людина. У роки репресій він врятував від переслідувань НКВС відомого українського демографа Михайла Птуха, основоположника української економічної географії Костянтина Воблія, математика Миколу Крилова, фізика-ядерника Олександра Лейпунського та багатьох інших вчених
17 липня 1946 року його не стало...спроби друзів врятувати його були безуспішними... Його ховали як "Маршала медицини" – на військовому лафеті.
Похований прадід у київському парку, який він висадив власноруч зі своїми учнями біля будинку, де він жив.
Постать і роль особистості в історії – є над важливою. Якщо до влади приходять люди освідчені, професійні, моральні та інтелігентні – вони свої життєві принципи перекладають на зовнішній світ і змінюють реальність на краще. Сьогодні у владі люди подекуди без освіти, з купленими дипломами, професійні плагіатори, ще і без моральних принципів.
Саме тому, сьогодні, українська наука і відповідно українська держава знаходяться в глибокому занепаді – відсутності цінностей.
І сьогодні, в день народження Олександра Богомольця, закликаю відданих і гідних професіоналів – тих, хто має цінності та моральні принципи – медиків, науковців, освітян – йти у владу і змінювати нашу реальність на краще.
