Опитування в ОРДЛО: реакція митців Зюбіної, Вітовської, Фоззі, Задніпровського, Данилевської

Іванна Підборська

«Це видається якимось маніпулюванням», «я сподівалась, що картина насправді не така сумна», «треба було працювати з 1990-х років з цим регіоном» – так відомі діячі культури й мистецтва відреагували на результати дослідження громадської думки на окупованих територіях Донбасу. Опитування провело видання «Дзеркало тижня» спільно з «Українським інститутом майбутнього» за допомогою харківської компанії «Нью імідж маркетинг груп». Згідно із результатами, більшість опитаних на непідконтрольних територіях вважають війну на Донбасі «внутрішнім українським конфліктом» і переконані, що відбудова регіону має здійснюватися за український кошт. За цими даними, жителі ОРДЛО найбільше довіряють Путіну, водночас більшість назвала себе громадянами України.

Дослідження громадської думки на непідконтрольних Києву територіях спричинило неабиякий відголос: преса вмить розібрала статтю на цитати, дослідження обговорювали як пересічні громадяни, так і експерти. Частина соціологів назвала його «ненауковим» і таким, що «не викликає довіри». А деякі політики, навпаки, вважають, що на результати опитування необхідно зважати.

Ми вирішили запитати в українських діячів культури й мистецтва, що вони думають про це дослідження, адже вони спілкуються із різними аудиторіями і уміють відчувати людей. Вони адресують свою творчість усім – незалежно від кольору паспорта, економічного стану й національної належності.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Це неправда, що проукраїнські бояться говорити – автор соцопитування в ОРДЛО (рос.)

Яке ваше ставлення до дослідження? Що ви думаєте про результати соціологічного дослідження в ОРДЛО?

Олександр (Фоззі) Сидоренко, соліст гурту ТНМК:

– Раніше «Дзеркало тижня» було серйозним виданням. Їхні щотижневі огляди всі читали. Але це опитування, дані якого вони оприлюднили, видається мені якимось маніпулюванням.

Я розумію, що ті опитані люди – це не наші громадяни. Де-юре наші, ми – українці, а де-факто не наші. У нас «п’ята колона» більша за решту.

Декілька днів тому ми їздили з Жаданом (Сергій Жадан – український поет, письменник, музикант, народився у Старобільську – ред.) виступати перед військовими. Були сумні бесіди з місцевим населенням.

Тобто на двох хороших людей, які розуміють, що до чого, є купа людей, яким все одно, що там буде. Їм так простіше. А по тій соціології – це несерйозно.

Ірина Данилевська, засновниця та голова комітету Ukrainian Fashion Week:

– Чомусь я вірю в це дослідження, тому що воно десь відповідає дійсності. Я не можу казати, чи є воно об’єктивним, чи ні. Не знаю, якими інструментами керувалися ті, хто робив дослідження. Я не знала, які вибірки вони робили.

Воно мене дуже засмутило. Я не можу сказати, що я отримала якусь нову для себе інформацію. Але без надії сподіваюсь, як казала класик української літератури.

Я сподівалась, що картина насправді не така сумна. Мені здається, що нам треба буде дуже багато зробити, а можливо, неможливе зробити для того, щоби зшити частини нашої країни в одне ціле.

Чи доречно було його (дослідження – ред.) робити? Думаю, так. Ми маємо позбутися ілюзій і ми маємо розуміти, що нас чекає попереду.

Ірма Вітовська, акторка, громадська діячка:

– Треба було працювати з 1990-х років з цим регіоном. А те, що ми маємо на виході – це результат цих штучно підігрітих настроїв, завезених цінностей, ізоляції від іншої української сторони. Україна одна йшла розвивалась, вишукувала себе і своє минуле, а цей регіон був штучно підтримуваний в пострадянських мітках. Що ми хочемо тепер? Щоб вони за два дні все почистили і дивилися, як ми? Ні.

Тепер потрібен довгий час полеміки, диспуту, доказів для них, щоб вони правильно думали. Спочатку Україні треба стати зразковою, цікавою, щоб вони самі почали сумніватися в тому, чи правильно вони думають. Я не бачу їх зараз громадянами, які би впливали на нашу державу. Вони себе потоплять і нас потягнуть.

Чим довше цей регіон відірваний, чим довше він ворожий до України, тим гірше і гірше. Кожного року хтось отримує паспорт і молодь виростає. Вже інша. Чим більший розрив часовий, тим складніше буде в майбутньому. Потрібно доводити їм фактами, історично, вчити, повертати їх в адекват. І тільки потім вони зможуть стати громадянами України. А зараз вони не хочуть бути громадянами. Освіта, просвіта. Потрібно «прокачувати» цей регіон, забирати цю інформаційну залежність.

Римма Зюбіна, актриса, громадська діячка:

– Як казав один із наших президентів: «Маємо те, що маємо». Мене деякі результати здивували: на якийсь відсоток життя жителів ОРДЛО поліпшилось. Насправді і про наявність російських чи «республіканських» паспортів я б не робила такий трагічний висновок, бо коли на тебе націлене дуло автомата, то ти підпишеш будь-які документи і візьмеш будь-який паспорт. Адже в людей бувають такі обставини, про які ми навіть не знаємо.

Можливо, деякі показники були не зовсім точними: от як щодо роботи й підробітку: для кожного підробіток – поняття різне. Для когось на день достатньо 100 гривень, а комусь мало і 10 000 гривень. Таких індивідуальних подробиць ми не дослідимо.

Але як би там не було, ми маємо боротися за тих людей, які хочуть бути у складі України. Якщо там буде навіть одна українська родина, це наша родина. Нам потрібно згадувати, як обмінювали колись в Ізраїлі полонених. Якщо для нас людське життя і сама людина важлива, ми маємо забути радянські вислови про «незаменимых нет», «бабы новых нарожают». Ми маємо жити іншими мірками.

Загалом такі огляди дуже потрібні. І не завадило б подібне дослідження провести й на Закарпатті, де можна почути фрази на кшталт «як я вже чекаю, що прийдуть мадяри і заберуть нас», і на Одещині, Чернігівщині… Ми маємо знати, які настрої побутують у різних частинах України.

Назарій Задніпровський, актор:

– Я згодний з думкою Кондратюка (Ігор Кондратюк – продюсер, шоумен – ред.), що розпитувати людей, які стільки років жили під впливом російської пропаганди, взагалі не варто.

Це – українська територія, українська земля. І Україна має ухвалювати радикальні рішення: забирати назад свої території. А потім або перевиховати людей, які хочуть там залишитися жити, а якщо ні, дати людям час виїхати.

А розпитувати зараз, підлаштовуватися зараз під людей, яким 6 років пропагандистським лайном заливали мозок, – це невірно. Й не потрібно взагалі на це опиратися.

Чи можна довіряти дослідженню? Не знаю, можливо, його робили щиро. Хотіли дізнатися думку людей. Але я наперед знаю, яку відповідь дадуть люди, які там живуть, частина з яких мислить радянськими і російськими пропагандистськими штампами, а частина – залякана.

Можливо, коли туди прийде Україна, буде український гімн, прапор і проведеться опитування без озброєних російських військових, будуть абсолютно інші цифри. Можливо, вони тоді не будуть боятися казати правду.

Звичайно, дякую людям за те, що вони проробили таку роботу, що вони збирали такі дані. Просто це треба прочитати, мати на увазі, але за основу, я вважаю, це не потрібно мати, поки це насправді «не українська» територія.

Такі дослідження варто проводити на українській землі, на українській території. А якщо воно і проводиться серед жителів ОРДЛО, то його не слід брати за основу для прийняття рішень владою.

Опитані Радіо Свобода митці мають неоднозначне ставлення до опитування громадської думки на непідконтрольній Україні території, а сходяться на тому, що треба тверезо оцінювати ситуацію, не впадати у відчай, а боротися за цей регіон «м’якою силою», розвиваючи і зміцнюючи саму Україну, її культуру, мистецтво та економіку.

Опитування в окупованих окремих районах Донецької і Луганської областей, оприлюднене виданням «Дзеркало тижня», провели у жовтні 2019 року. Понад 70% відсотків опитаних жителів окупованої російськими гібридними силами частини Донбасу хочуть бути або у складі Росії, або незалежними. При цьому 58% жителів ОРДЛО вважають себе громадянами України і 43% ніколи не думали міняти український паспорт на російський.

Читайте ще:

Опрос людей в оккупации – это социология?​

«Это неправда, что проукраинские боятся говорить» – автор соцопроса в ОРДЛО​

Віктор Каспрук: «Нова російська людина – Homo putinikus»

Травматичний досвід суспільства вчаться долати на сході