Саакашвілі у віце-прем'єр-міністри? Цікава ідея. Але є питання

Мене й раніше цікавило – яке значення в структурі нашого уряду має позиція віце-прем'єра. Звучить круто й гордо. Майже прем'єр, в разі чого. Особливо – перший віце. Але в інших випадках – чи не є це "почесною" посадою, якщо йдеться про "чистого" віце-прем'єра, який не суміщає це з міністерською посадою? Адже справжні важелі управління – саме там, в міністерстві. Виглядає ніби надбудовою, штучно створеними посадами для людей, яких якось незручно (або політично неможливо) відправити у відставку. Я можу помилятись і хай на мене не ображаються віце-прем'єри, які курують певні сектори. Ось, до прикладу, візьмемо посаду віце-прем'єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України. Нині на цій посаді – Вадим Пристайко. Відкриваю постанову уряду від 25 березня 2020 р. N274, "Про визначення питань, що належать до компетенції віце-прем'єр-міністрів України", й читаю, що до цієї самої компетенції належать питання щодо:

-зовнішніх зносин (так і написано: "зносин");

-провадження зовнішньополітичної діяльності держави;

-проведення зовнішньополітичного курсу України, спрямованого на розвиток політичних, економічних, гуманітарних, правових, наукових та інших зв'язків з іноземними державами, міжнародними організаціями, та проведення аналізу відповідних тенденцій;

-забезпечення дипломатичними засобами захисту та зміцнення незалежності, державного суверенітету, безпеки, територіальної цілісності та непорушності державного кордону, національних інтересів;

І так далі, і таке інше. А чим тоді займається Міністерство Закордонних Справ? Мені здається, цілковите дублювання функцій. А ще не забуваймо, що сфера зовнішньої політики відноситься до компетенції президента. Й в ОП теж працює цілий департамент. Я чомусь згадую давньогрецький афоризм: "Якщо двоє роблять одне й те саме, це вже не одне й те саме". І це ми говоримо не про якісь епохальні документи й вектор розвитку країни, який має ще затвердити й профільний комітет ВР й парламент вцілому. Йдеться про оперативне управління в усіх сферах.

Тобто, в структурі системи влади закладено існування кількох центрів впливу з можливими конфліктами інтересів? Уявімо собі ситуацію формування уряду коаліцією, а не моно-більшістю. Як дезактивовувати такі "міни", закладені в систему управління державою? І хто головніший у такій ситуації? Президент? А хто потім в ієрархії влади – віце-прем"єр? Тоді ким є профільний міністр: просто виконавцем? Але ж ми визначаємо цю посаду політичною. Міністр формує політику міністерства в сфері дії визначеної компетенції. Якась каша. Як вони домовляються з будь-якого питання? Проводять селекторні наради? Голосують? Чи як скаже президент?

Одним словом, я непогано уявляю принцип дії, скажімо, двигуна внутрішнього згорання. Але стосовно схеми роботи уряду у мене є багато питань. Я так розумію, що висока посада з гучною назвою не гарантує наявність механізмів реалізації цієї самої політики. Людина з великим кабінетом й спецзв'язком, але без реальних повноважень – це звучить сумно.

Я розумію, що Михаіл Саакашвілі – з тієї породи людей, які самі беруть повноваження, якщо вважають, що чогось не вистачає. Він не буде грати в гру під назвою "імітація бурхливої діяльності". Що, звісно, призведе до конфліктів й розборок в самому уряді й на телеекранах. Йдеться навіть не про конфлікт із Зеленським, якого, ймовірно, не буде, про що сказав сам Саакашвілі. Й не кажу, що "струси" в уряді – це погано. Інколи бурі потрібні у закритому, й відірваному від реалій середовищі. Адже Саакашвілі – класний трибун й за словом у кишеню не полізе. І все-ж у мене сумніви, чи погодиться він на посаду віце-прем'єр міністра. А якщо й погодиться – то як будуть змінені баланси в системі управління країною? Так, інколи у нас таке відбувається – інституційні зміни під конкретну людину, а не заради вдосконалення всієї системи керування.