Нова Рада має почати роботу з реформи самого парламенту.
Верховна Рада девятого скликання має всі шанси на проведення парламентської реформи. Однопартійна більшість і курс на оновлення політичних правил дають і мотив, і спроможність покращити парламентські процедури. В минулому скликанні було обговорено багато складових реформи, проведено купу консультацій з Петом Коксом, проте в останні моменти не вистачало політичної волі і голосів.
Перше і найпростіше – боротьба з кнопкодавством шляхом впровадження сенсорної кнопки. Серія новин про моральну застарілість встановленої системи не повинна збивати парламент із заявленого курсу. Варто спробувати провести голосування в тестовому режимі, впевнитися в простоті та ефективності сенсорного датчика та зробити його застосування обовязковим.
Найбільш системна реформа – підготовка і розгляд питань порядку денного за повним циклом публічної політики. Тобто: зелена книга проблем, "біла книга" з концепцієї реформи чи законопроекту, обговорення з експертами та міжнародними партнерами, і лише потім – внесення законопроекту. І відповідно в парламенті давати час депутатам на вивчення тексту, підрозділам апарату – на наукову експертизу, профільному комітету – на ретельний розгляд. Все це потрібно для мінімізації помилок. На жаль, занадто часто при розгляді проектів законів автори багато і емоційно говорять про проблему, і в більшості випадків це таки серйозна суспільна проблема. Проте, при прискореній процедурі розгляду "голосуємо не читаючи" – потім виявляється, що пропонований закон цю проблему не вирішує, але створює ще дві нових. І "закон Савченко" – не єдиний приклад парламентских помилок, які приходилося потім скасовувати і виправляти.
Опозиція повинна мати час і місце для висловлення своєї критики законопроекту і для пропозиції альтернативного шляху вирішення. Насправді, часто від опозиційних депутатів надходять конструктивні ідеї, які покращують загальну якість закону.
Нинішня влада має спокусу в перший же день роботи прийняти кілька законів з красивими і популярними назвами, і отримати овації виборців. Проте, порушення регламенту (чи системне "відхилення" від нього за принципом ad hoc) на жаль несе ризики прийняття сирих і небезпечних рішень.
Розподіл керівних посад в комітетах має бути пропорційним серед фракцій, згідно Закону про регламент та європейських стандартів. Робоча група восьмого скликання пропонувала замстосовувати метод Д'Ондта, мені більш справедливим вважається метод Сент-Лагю. Проте обидва вони передбачають, що кожна, навіть найменша фракція, отримає хоча би один керівний портфель і зможе "показати як керувати країною". Взагалі, захист прав опозиції є великим питанням у дискусії лібералів та популістів. Ліберали наполягають, що думка меншостей важлива, і тому виборці опозиції мають право на голосне і повноправне представництво їх інтересів у парламенті. Популісти натомість вважають, що після перемоги на виборах вони репрезентують ВСІХ виборців, і опозицію треба загнати під лавку, позбавити посад, ефірів та бюджетних коштів.
Скорочення кількості депутатів буде безумовно популярним кроком. Проте, якісний механізм відбору депутатів через вибори за відкритими списками був би більш корисним для ефективності Ради, аніж механічне скорочення їх кількості. Бюджетна економія не буде суттєвою. Більш важливим було би підписати нарешті виборчий кодекс, а потім внести до нього зміни. В тому числі – щоб наступні вибори за відкритими списками пройшли не у 2028 році, а раніше.
Так само популярним, але малоефективним кроком є скорочення кількості комітетів. Бюджетна економія там взагалі мізерна. А от комітет з питань податків, митниці, банків і фінансових установ тепер буде перевантажений роботою. Або ж буде змушений приймати рішення "не читаючи".
Важливо посилити контрольну функцію парламенту. Офіс Президента мав би знайти ухвалений попередниками закон про тимчасові слідчі комісії, Президент його підпише, а потім можна внести до нього прогресивні зміни.
Скасування депутатської недоторканості – ще одне сумнівне популістське рішення. Реальним його наслідком стане встановлення контролю та стеження за депутатами, з можливістю шантажу за неправильні голосування чи висловлювання. Обмеження імунітету в пакеті з правом створювати тимчасові слідчі комісії було би більш ефективним та зберегло баланс сил.
Бажаю новим депутатам переглянути і ряд процедурних норм. До прикладу, відмовитися від зачитування запитів з трибуни, зробити пятницю повноцінним робочим днем, змінити механізм другого читання (щоб не обговорювати 4 тисячі поправок в пустому залі без шансу на прийняття).
Цікавою може стати і дискусія про матеріальне забезпечення депутатів. Воно має бути достойним, відповідати рівню зарплат в схожих за рівнем економічного розвитку країнах, та прозорим – без скритих платежів та безкоштовних послуг. Монетизацію варто почати із влади, а не з пенсіонерів.
