На паралімпійській передовій
Я дуже добре пам'ятаю, коли вся країна спостерігала за тим, як наші паралімпійці під час найбільш трагічної і переломної фази в протистоянні з режимом Януковича виборювали перемогу для України на Паралімпіаді в Сочі.
Як на церемонії відкриття на знак протесту проти російської інтервенції в Криму від нашої збірної під українським прапором на інвалідному візку виїхав лише один спортсмен. І більшість присутніх вітала його оплесками стоячи.
Як наші хлопці й дівчата пройшли маршем миру по Олімпійському селищу під українськими національними прапорами.
Щоразу, коли вони з'являлися на п'єдисталі переможців, мене проймала гордість за нашу країну. Гордість за цих ВЕЛЕТІВ УКРАЇНСЬКОГО ДУХУ, ЛИЦАРІВ НА ВІЗКАХ, які знову-таки протестували, прикриваючи руками свої медалі під час звучання українського гімну.
Їхні сміливі заяви, які вони робили в Сочі, на захист нашого права самостійно визначати долю своєю країни, була прямою відповіддю Путіну на його агресію проти України. По суті, це була відповідь українського Майдану.
Ці молоді люди, які в своєму житті зазнали немало лиха і мужньо здолали свої життєві негаразди, продовжили в Сочі наш Майдан, його дух Свободи. Вони продемонстрували, що таке ЛЮДСЬКА ГІДНІСТЬ в дії, і зробили це на території держави-окупанта.
При цьому завоювали 25 медалей, посівши четверту сходину в загальнокомандному заліку і друге за кількістю здобутих нагород.
Учора, 11 червня, я мав за честь вручити їм картки Ощадбанку, на які зарахована державна винагорода за їхню перемогу та мужність, проявлену в Сочі, свідком якої став увесь світ.
Крім того, Ощадний банк став офіційним спонсором Національного комітету спорту інвалідів України. Відповідну угоду було підписано також учора. Це одноголосне рішення правління банку. Адже попри справи наші насущні – допомогу армії, пораненим бійцям, сім'ям загиблих, треба дивитись і в день завтрашній та підтримувати тих, хто не нарікає на тяжку долю, а виборює для України перемоги.
