Нова національна еліта як складова успіху нашої країни
Що таке еліта? Що собою являє еліта? Чи є еліта в нашій країні? Ці та інші запитання я неодноразово ставив собі та, нарешті, вирішив знайти відповіді на них.
Отже, поняття "еліта" походить з французької мови, де означає "найкраще", "обране". В.Парето та Г. Моска, були одними з перших, хто дав визначення терміну "еліта". На думку першого, еліта – це люди, що отримали владу, другий стверджував, що це політично активні особистості, що орієнтовані на владу, організована меншість суспільства. Відомий іспанський соціолог та засновник "теорії мас" X. Ортега-і-Гассет вважав, що еліта – це люди, які користуються в суспільстві високим статусом та престижем, багатством, мають інтелектуальну та моральну перевагу над масою, несуть відповідальність.
Але одним із перших, хто торкнувся питання еліт був відомий політичний діяч та "лобіст" свого часу Нікколо Макіавеллі. Він розглядав державу саме як результат взаємодії різних соціальних груп. Він стверджував, що владу в суспільстві не може здійснювати ні окрема людина, ні всі люди відразу. Через що і з'являється організована меншість, яка править саме тому, що вона організована, а всі основні конфлікти розгортаються між елітами: меншістю, що утримує владу, і меншістю, що йде до влади. Пізніше цей феномен назвуть "циркуляція еліт" та досліджуватимуть В. Парето та Г. Моска.
Саме В. Парето у своїй теорії "циркуляції еліт" казав, що успішний розвиток суспільства, можливий лише при своєчасному оновленні еліт, наприклад, включення наймобільніших представників з "не елітного" кола або "контреліти" в еліту за методом "обрання" з боку панівної еліти. В його концепції також говориться, що суспільство чекає застій та революція, результатом якої все одно стає заміна старої еліти новою.
То ж чи є в Україні еліта? Якщо брати у найзагальнішому сенсі, де еліту складають ті люди, які приймають рішення державної ваги або впливають на прийняття цих рішень відповідно до свого політичного статусу, то так. Але вітчизняна еліта наразі підпадає лише під одне визначення – боротьба за владу. Але представник еліти або ж організованої меншості має містити в собі три складові – моральні якості, високий інтелект та творчий потенціал.
Якщо об'єднати ці три складові, то виходить розумний та освічений, здатний творити та розвиватися, з хорошою репутацією та моральними чеснотами громадянин. Тобто не один громадянин, а група таких людей, схожих на морально-ціннісному, інтелектуальному та соціальному рівні.
Еліта – це не просто привілейована група людей, яка творить усе, що хоче. Це група, яка представляє інтереси більшості, яка може брати на себе відповідальність та вести за собою. Це люди, які можуть ставити великі завдання та досягати їх, які є хранителями та ідеологами не тільки загальнолюдських, а й національних цінностей.
Наразі в Україні, як і в усьому світі в цілому, триває криза еліт: старі правила вже не актуальні, звична нам освіта вже застаріла, більшість людей розгублені та зменшився середній клас – основний "донор" еліт. Але ми розуміємо, що від якості еліт залежить якість суспільства. Потроху створюються невеликі ком'юніті та спільноти, де б інтелектуали обмінювалися думками, саме в них, як показує історія, зароджуються ідеї, які потім рухають світом, ідеї, які не сприймаються спочатку, але потім усвідомлюються та стають звичайними речами. Такі невеликі спільноти легше будувати. Позитивна новина в тому, що так невеликих, але якісних спільнот в Україні стає все більше, в цьому криється потенціал кристалізації нової еліти. Наша задача – допомогти їм формуватися та об'єднуватися.
Поки що у нас немає загальнонаціональних лідерів, авторитетів та проривів, через те, що в нас немає спільного загальнонаціонального бачення майбутнього. Воно може з'явитися тільки тоді, коли з'являться нова якісна еліта, яка не буде обмежуватися націоналістичними рамками, а, навпаки, зможе максимально використати історичне та культурне різноманіття нашої країни.
Х. Фріланд у своїй книжці "Плутократи" розповідає про дослідження психолога П. Піфа та його колег, щодо перевірки впливу багатства на ставлення людини до інших та питання "Чи є суспільна еліта зразком шляхетної поведінки?". Відповідь на це питання – "ні". У порівнянні з людьми нижчого прошарку суспільства, люди з верхніх поводяться не так етично через те, що незалежність та більші ресурси спонукають їх ставити власні інтереси та на перше місце, перед інтересами та добробутом інших.
У книзі "Чому нації занепадають" Д. Аджемоглу та Д. Робінсон, говорять про успішність та неуспішність держав в залежності від типу владних інститутів: екстрактивних та інклюзивних. У перших влада де-факто належить еліті, мета якої утриматися при владі та здобути більше зиску. Інклюзивні держави розвиваються, вони не перешкоджають долучатися іншим людям до політики та економіки, адже вони – це і є розвиток; чим більше інклюзивності, тим більше багатства і навпаки. Це приклади того, як треба чи не треба робити.
Просто зараз світ кардинально змінюється, старі парадигми відходять в минуле. Якщо ми хочемо рухатися вперед, то нам слід відкинути старі підходи, копіювання інших і шукати принципово нові, інші моделі, можливо, навіть створити їх самим.
Через це важливими кроками на шляху формування нової еліти є налагодження системних дискусій на фундаментальні теми, а також формування простору довіри та співпраці між представниками культури, бізнесу, влади та інтелектуалами. Тільки так і тільки разом ми зможемо створити саме те суспільство, а з ним ту нову національну еліту та нових лідерів.
