Як у киян крадуть Дніпро
Київ і Дніпро нерозривно пов'язані між собою. Це одне ціле в історичному, соціальному, рекреаційному та екологічному контекстах. Але сьогодні маємо парадокс: з кожним роком Дніпро стає все більш недоступним для киян. Вже 85% дніпровських берегів викрадено і сховано за бетонними мурами висоток, в елітних маєтках та розважальних клубах закритого типу. А що ж залишається самим киянам!?
Замість традиційних для Європи публічних просторів відпочинку, оздоровлення та економічної активності біля води, кияни отримують нашвидкуруч відреставровані клаптики набережних. Наразі на 4 млн населення (не рахуючи туристів) таких місць аж чотири... Це узбережжя Оболоні, Русанівки та Березняків, віднедавна – Поштової площі. Більше Києву нічим похвалитися.
Частина унікальних прибережних зон, як на історичному Подолі, необлаштована. Решта і поготів – закрита для людей.
Декілька років тому громадські активісти проекту "Вкрадений Дніпро" нарахували близько 200 об'єктів в межах міста, які загороджені парканами. Насправді, їх набагато більше.
Лише Головним управлінням Національної поліції м. Києва розслідується понад 90 кримінальних проваджень щодо незаконних забудов. Однак жодного провадження до суду ще не передано.
Муніципальний аудит подібних забудов у 2019 році виявив збитків у місті на 100 млн грн.
Але ці кошти мізерні – у порівнянні з тими капіталами, які українські можновладці вкладають у свої ексклюзивні маєтки на воді або біля неї. Улюблені місця так званої київської "еліти" – Труханів та Жуків острови на Дніпрі, район багатіїв Конча-Заспа.
Із королівським розмахом тут живе діючий президент – Зеленський. Експрем'єр Тимошенко та лідер радикалів Ляшко. Приглянули ці місця і кандидати в мери Києва: зокрема кандидата від "Батьківщини" Кучеренко. Багато відомих бізнесменів та політиків.
І все б нічого, якби побудова їх престижних маєтків у заплаві віковічної річки не пройшла з грубими порушеннями закону.
По-перше, знехтувано нормою Водного кодексу, яка дає киянам публічний доступ до берегів водойм та островів.
По-друге, паркани цих палаців побудовані з порушенням 88 ст. того ж кодексу, де передбачено створення на великих річках, як Дніпро, прибережно-захисної смуги у 100 метрів. Це не проста норма права, а узаконений механізм захисту природи та населення від екологічних катаклізмів. Наприклад, паводків.
До речі, весняні водопілля були досить звичними для столиці раніше. Але із збільшенням елітних поселень у Подніпров'ї рівень води почали штучно знижувати, завдаючи незворотної шкоди екосистемі річки. Пригадуєте, як кілька років тому в Дніпрі руками збирали рибу, що задихнулася від штучного зневоднення? Як почали всихати дерева прибережної смуги?
За додержанням безпекових та екологічних норм мала б слідкувати, в першу чергу, місцева влада – Києва та селищ в агломерації. Вони б мали проводити спільні заходи щодо порятунку Дніпра від загарбників з тугими гаманцями. Тим більше, що в столиці за таким профілем діє ціле комунальне підприємство "Плесо", яке щороку освоює багатомільйонні бюджети і має всі юридичні повноваження з наведення ладу біля води.
Натомість, у нас сформувалася дурна звичка: не чіпати багатих, бо вони багаті. Більш того, місцеві ради виписують їм тут сміхотворні податки за землю. Стільки, що своїм охоронцям, садівникам та покоївкам вони платять більше! І звісно, ці показними не зрівняти з європейськими тарифами та штрафами.
Отож, перед нами відкривається двокроковий шлях до вирішення цієї проблеми.
По-перше, потрібно провести генеральну ревізію законності виділення та загородження кожної такої ділянки вздовж Дніпра та інших столичних водойм. Всі конструкції, які порушують закон та перекривають доступ киянам до води необхідно демонтувати. Команда "Екологічної Альтернативи" вже почала реалізовувати цей пункт.
Другим кроком має бути законодавче рішення. Внесення до Верховної Ради законопроекту про підвищення ставки податку на землю біля води у сотні разів. Спираючись на закордонний досвід та напрацьовуючи свій, спільно з командою фахових юристів та екологів ми вбачаємо потребу різкого зростання цих податків. Це додасть у бюджет міста сотні мільйонів гривень та обмежить апетити київських товстосумів на дармову землю.
Закликаємо всіх компетентних та небайдужих громадян, юристів, народних депутатів долучатися до нашої ініціативи та спільно напрацювати життєво важливе для Києва рішення. Поки Верховна Рада працює, треба скористатися цим моментом. Зволікати не можна!
