Микола Просторов та Антон Давиденко – автори єдиної нагороди збірної України у четвертий день змагань на ІІ Європейських іграх, що тривають у Мінську. Їхній виступ оцінили у 51.350 бала. «Золото» здобув польський дует, а «бронза» – на рахунку Франції. Це перша нагорода українських батутистів на Європейських іграх за історію проведення цих турнірів. І незважаючи на те, що медаль срібна, для хлопців вона на вагу «золота». Адже українські батутисти не мають своєї бази для тренування, а напередодні ігор Просторов та Давиденко відпрацьовували свої стрибки окремо, в рідних містах. Разом зустрілися за кілька тижнів до поїздки в Мінськ.
– До виступу польського дуету ви були лідерами змагань. Що відчули, коли зрозуміли, що на останніх секундах втратили «золото», ще й з такою невеличкою різницею в оцінках – 0,1?
Микола Просторов: Коли побачив, що ми закінчили змагання на другому місці, то засмутився. Бо дуже хотів «золото» і намагався досягнути такого результату. А коли дізнався, що через мою помилку – дотик на відстрибуванні після комбінації – ми програли, то тут взагалі було повне розчарування.
Антон Давиденко: Намагався зробити максимально свою роботу – все, що від мене залежало. Я розумів, що ми – вже у призерах. І мене це радувало. Другим місцем теж задоволений, тому що це – велике досягнення для нас і для мене особисто. І сподіваюся, що для збірної України – це також добре поповнення до скарбнички нагород. Зараз відходжу від ейфорії. Все, що можу сказати, ми дуже старалися, щоб здобути цю нагороду.
– Із яким настроєм виходили на стрибки? Чи розраховували взагалі на нагороду?
Антон Давиденко: З бойовим настроєм, бо хотіли досягти найвищих результатів. Робили все, щоб потрапити у трійку. Перед батутом – дуже багато думок, але намагалися боротися з негативом та виходити лише з позитивом і за перемогою.
Микола Просторов: Налаштовувалися лише на найкращий результат. Хотіли показати найкращий виступ, який ми тільки можемо зробити.
– Хвилювалися за якісь окремі елементи?
Микола Просторов: За елементи – ні. Була лише боротьба з самим собою та хвилювання в цілому – за результат.
Антон Давиденко: Цього разу, як не дивно, я не хвилювався перед виступом. Хоча, все ж таки, це велика відповідальність – виступати на такому рівні змагань. Перед стартом домовилися з Миколою просто кайфонути від нашого виступу.
– Хто з суперників вразив найбільше?
Микола Просторов: Сподобалася збірна Португалії. Один зі стрибунів – мій товариш. Ми колись тренувалися разом. І мені дуже подобається, як він стрибає – його техніка. Завжди кайфую від його виступів.
Антон Давиденко: На таких змаганнях кожна пара, яка виступає, претендує на трійку лідерів. Тому так сказати, хто саме мені запам'ятався найбільше і виокремити когось, важко. Все ж таки, це , найкращі команди Європи. Всі – молодці, всі старалися. Всі – дуже сильні суперники. Російський та білоруський дуети – серйозні конкуренти, але їм не вдався виступ. Але це спорт, так буває.
– На Всесвітніх іграх було «срібло» в синхронних стрибках, на Європейських – знову срібна нагорода. Коли дочекаємося «золота»?
Микола Просторов: Я сам на нього чекаю давно. У мене є срібна нагорода чемпіонату Європи, Всесвітніх ігор, Європейських ігор, тому «золото» – це бажана нагорода і мета.
Антон Давиденко: На Всесвітніх іграх я не виступав, тому це моє перше «срібло». Будемо працювати далі. Сподіваємося, що «золото» буде на чемпіонаті Європи, світу і на Олімпійських іграх. А так будемо робити все, щоб це були не лише слова. Але відверто, в тих умовах, в яких умовах ми тренуємося, то «срібло» – це взагалі дуже високе досягнення.
– Чи виріс рівень українських спортсменів, порівняно з 2017 роком, коли батутисти виграли «золото» та «срібло» Всесвітніх ігор?
Антон Давиденко: Особисто ми як спортсмени виросли. Всі хочуть постійно вдосконалювати свою навички, розвиватися ще більше та перемагати. Але, на жаль, у нас дуже багато негативних факторів, які нам заважають досягати вищих вершин. У нас збори проводяться або в Харкові, або в Одесі, і там немає необхідних умов для проживання, харчування і взагалі всього необхідного, щоб боротися за олімпійські та світові нагороди.
Микола Просторов: У нас дуже мало спортсменів високого рівня. І ріст відбувається лише у тих людей, хто виїжджає на міжнародні змагання. Це пов'язано з тим, що немає фінансування молоді.
– Чого зараз не вистачає українським батутистам? Що треба змінити?
Микола Просторов: Дуже потребуємо хорошої бази, де мали б змогу нормально тренуватися. Необхідне харчування, якого просто немає. Фармакологія – це окреме питання, тому що зараз спорт інший, не такий, як був 10 чи 20 років тому. Зараз вже долучають спортивне харчування, вітаміни та підтримку спортсмена на медикаментозному рівні. Цього нам дуже не вистачає.
Антон Давиденко: Методичної бази. Не вистачає, аналізу та робити над помилками. Мені здається, що є речі, які ми дарма робимо та втрачаємо необхідні сили. Якби були більш продумані тренування, то був би кращий результат. Батути…Добре, що нам сітки нові поставили, щоб ми мали можливість нормально підготуватися.
– Сьогодні – вже індивідуальні виступи. «Золото» в синхронах мотивує чи розслаблює?
Антон Давиденко: Мені здається, що більше мотивує. Бо хочеться підтвердити свої результати.
Микола Просторов: Індивідуальні стрибки – це окремий вид. Він зовсім інший. Тому нагорода – це, звичайно, добре, але треба забути про емоції, налаштовуватися заново та працювати ще більше.
Уже сьогодні, 25 червня, Микола Просторов та Антон Давиденко розпочнуть боротьбу в індивідуальних стрибках на батуті. Кваліфікація розпочнеться о 14.50, а фінальні виступи – о 20.05.
Традиційно за перебігом всіх спортивних подій на ІІ Європейських іграх можна читати у нашому Живому блозі та спортивному каналі Телеграм.
