«Розчарування новою владою неминуче. Цю зиму Зеленський переживе, наступну – навряд». У статті під таким заголовком у тижневику «Країна» політолог Віктор Бобиренко зазначає, що активна частина суспільства, яка може стати запобіжником від реваншу, зараз розпорошена й розчарована. Ці люди вкладали кошти, здоров'я, життя, воювали за Україну. А вийшло, що більшості цього не треба. Та вона мобілізується, якщо буде загроза державі. Патріоти – джокер у будь-якій грі, наголошує політолог. Він прогнозує, що перший конфлікт між Зеленським та Коломойським виникне щодо призначення прем’єра. Нині ж країною фактично керує тріумвірат Пінчука, Коломойського і Зеленського. Вони мають телеканали й можуть формувати картинку. ТРК «Україна» теж лояльний до нової влади. Скоріш за все, у пул включили й Ахметова. Проте олігархам треба буде погодитися, що перша скрипка належить президенту. Воюватимуть за доступ до нього. Хто шепотітиме на вушко потрібні рішення. Загалом же, Зеленський має унікальний шанс змінити державу. Він опинився в ситуації, про яку Порошенко і мріяти не міг. Має повну владу, основні реформи вже почалися. Але не факт, що скористається ситуацією – через некомпетентність. Важливо правильно розставити кадри й дистанціюватися від олігархів. У будь-якому випадку рейтинг Зеленського падатиме. Хоча він може стати й успішним президентом, якщо усвідомить Україну. Це може статися під тиском Заходу. Якщо ж ні, його електорат шукатиме чергового месію.
Результати роботи нової влади залежатимуть від того, наскільки вона зможе мобілізувати обраних людей на серйозну роботу. Для цього, як наголошує в газеті «День» політик Андрій Сенченко, потрібна стратегія. Тому що механічно утримувати новообраних депутатів у певній єдиній групі буде дуже важко. Перше, що треба зробити Зеленському – це сформувати позапарламентську коаліцію і чітко сформулювати курс розвитку країни. Також новій владі треба не тасувати своє коло людей, а просіювати їх. А ще Києву необхідно підходити до більш тісного спілкування з будапештськими гарантами. Адже коли Україна віддавала ядерну зброю, вона домовлялася не про те, що ці країни на неї не нападуть. А про те, що вони гарантують їй безпеку. Звичайно, ні британці, ні американці не воюватимуть за Україну. Але мають існувати щонайменше три позиції. Перше – це доведення санкцій до рівня, який буде достатній для того, щоб путінський режим почав хитатись. Друге –це зовсім іншого масштабу воєнно-технічна допомога Україні. Третє – це суди проти Росії в інтересах українських громадян, які постраждали внаслідок російської агресії. Про це йдеться в статті «Три завдання для президента».
Газета «День» коментує нещодавній вибух у Росії під Архангельськом ракети з ядерною комплектуючою. Внаслідок радіоактивного забруднення території розпочалась евакуація мешканців ближнього селища, принаймні такі чутки ширяться серед населення району. Чутки – ключове слово в даному випадку, адже, як зазначає видання, офіційні джерела намагаються зробити все для того, щоб перекрити джерела інформації щодо згаданого інциденту та його істинних причин. Приховування й спотворення суспільно значимої інформації пов’язано не лише зі ще радянською традицією зневаги гуманітарними цінностями та життями людей (тільки ледачий не згадав у ці дні Чорнобиль), але й з закритістю самого проекту «Буревісник». Докладніше про нього йдеться в статті «Хроніка «буревісника», що пікірує між політикою і злочином».
