20 років УП. Моя Правда
Це був червень 2014-го. Тиждень після повернення з Донецька. Напередодні Дня журналіста я відправив в редакцію УП чергову колонку "З Днем рядового журналіста!"
ЧИТАЙТЕ: З Днем рядового журналіста!
Це вже не перше я надсилав якісь свої матеріали на редакційну пошту. Але тоді вперше (на моїй пам'яті) отримав зворотній зв'язок. Писала Алена Притула:
- А чому у Вас досі нема блогу на УП?
- Ну, не знаю. Я вже тричі просив, але ніякої відповіді не було.
Того ж дня я отримав "явкі-паролі". Саме той день можна вважати моїм першим з УП. І це було круто!
Бо до того багато років УП було взірцем для мене.
Уже пізніше – у 2016-му я отримав і посвідчення журналіста УП, рік працював у штаті. Це був цікавий рік.
Статті, які запам'ятовуються на все життя. І події.
І мій факап з "приклеїною" рукою Порошенка)
ЧИТАЙТЕ: Я, Трамп, Порошенко і фотошоп
І геть не смішний інтерес до нас СБУ через публікацію секретного документу "Програма розвитку ОПК". І діалоги з близькими.
До виходу статті:
- Ти це опублікуєш? – здивовано.
- Ну да, – теж здивовано, бо як може бути інакше.
Після інтересу СБУ:
- Вони ж можуть з обшуком додому прийти! Де цей документ?
- Та он у вітальні лежить.
ЧИТАЙТЕ: Сучасну зброю для армії знову відклали "на завтра"
Той рік в УП був найкращим в моїй менш тривалій журналістській історії, ніж 20 років, які цими днями відзначає Українська правда. Але це був, напевно, кращий рік. А у редакції таких 20 років.
І так, я пишаюся, що в цих 20 роках Правди є і невеличкий мій внесок. Моя правда.
