Slow Art Day по-американськи

Slow Art Day народився у США. Одного червневого дня у 2008 році Філ Террі вирішив провести експеримент. Йому здавалося, що люди в музеях тратять несправедливо мало часу на оглядання мистецтва. За статистикою — всього лишень 8-17 секунд.

Тож Філ прийшов в один з нью-йоркських музеїв і провів перед єдиним твором цілу годину. Повільно подивився кілька робіт і вийшов з музею натхненним. Через рік Філ запросив друзів приєднатися — і всім сподобалося. Далі Філ Террі наважився звернутись до музеїв. На заклик гостити у себе День неспішного мистецтва відгукнулося 16 музеїв. Так почалася світова акція, яка охоплює вже сотні музеїв по цілому світі. І понад 40 музеїв взяли цього року участь в Україні.

Slow looking або неспішне оглядання є важливим трендом в американських музеях. Більшість занять із дітьми та розмов із дорослими будується на цьому принципі. Знайомство з твором мистецтва — як розмова з людиною: що більше “ведеш діалог”, то краще розумієш. Не лише самого співрозмовника, але й себе, власну позицію.

Темі повільного оглядання присвячено у США чимало статей і книжок, музейні працівники розробляють цілі програми за його принципами. Однією з таких програм є “Artful thinking routines” або “Практики художнього мислення”, розроблені викладачами Гарварду (“Project Zero”). Сьогодні чимало мистецьких музеїв послуговуються цим підходом у щоденній роботі.

Багато музеїв у США беруть участь в акції Slow Art Day вже не перший рік. Відповідно, способи проведення його варіюються — у декого це класичне годинне оглядання і дискусія, в когось — цілий день, сповнений різними подіями, дотичними до повільного оглядання та самозосередження. Музеї-учасники шукають різних способів залучити відвідувача до повільного оглядання, а найкращим методичним джерелом є вебсайт Slow Art Day як глобальної події.

“[Усім музейникам] я би порадила заглянути на цей сайт, - каже Мойра Андерсон, організаторка Дня неспішного мистецтва в арканзаському музеї американського мистецтва “Crystal Bridges”. - Там є різні приклади тактик проведення, програм Slow Art Day, а також прекрасні вебінари — для будь-якого планування, очікувань, речей, про які треба пам'ятати. Щодо нас, то ми в залах організовуємо “зупинки Slow Art”, де наші працівники будуть використовувати різні творчі підходи заохочення людей провести трохи більше часу перед твором мистецтва. Додатково, у нас відбуваються заняття з йоги, медитація, звучать арфи, віолончелі і гонг, а також буде можливість творити власноруч в атмосфері повільного і вдумливого досвіду з мистецтвом”.

Крім згаданих заходів, музей ще пропонує пленер із зображення хмар, чи надає площу художнику, який цілий день буде працювати над твором мистецтва на очах у відвідувачів. Можна буде вчитися писати вірші-хайку біля однієї зі скульптур музею. І справді, кожен із заходів має на меті у різний спосіб спонукати глядача сфокусувати увагу, вгледітися в деталі, вдуматися в побачене. Як каже Мойра: “Всі ці заходи — це додаткова нагода налаштуватися на розслаблений настрій, сповільнитися й отримувати задоволення від мистецтва”.

Національна портретна галерея у Вашингтоні запрошує на Slow Art Day обрати кілька творів у залах і подивитися на них здалека, зблизька, вдивитися в деталі і записати свої враження. А тоді прийти і поговорити про них разом з іншими відвідувачами. Ті, хто любить писати тексти, матимуть можливість створити власну історію певного портрету. Ті, хто любить музику, зможуть більше дізнатися про музикантів на портретах і згодом потанцювати під їхню музику в атріумі музею. Цього року реєстрацію на участь в обговоренні було закрито за кілька днів до старту Дня неспішного мистецтва.

Смітсонівський музей Гіршгорна цьогоріч запросив відвідувачів на “оглядання з підказками”. Годинний захід передбачав повільне оглядання і розмову про твір разом із музейним працівником. Щоби відвідувачі не боялися таких обговорень, в оголошенні на сайті було підкреслено, що “наявність диплому з історії мистецтва не вимагається”. Також музей пропонував ще дві події, де могли брати участь діти. Обидва заходи є регулярними у музеї, але їх внесли у розклад як такі, що цілком вписуються у концепцію повільного споглядання.

Перша — це можливість позичити сумку з дитячою книжкою і творчою грою, розташуватися біля близького до ідеї книжки мистецького твору в залі та поговорити з дітьми про твір, почитати книжку, пограти. Друга діяльність — “Гіршгорнівський рисунок” передбачала участь і дітей, і дорослих. Біля 4-х творів мистецтва були розміщені картонні підставки, папір і олівець, постелено килимки й розкладено стільці. Відвідувачі могли сідати і копіювати зображення. У верхній частині листка була інструкція, яку методику можна використати.

Наприклад, біля скульптури “Великий чоловік” листок був поділений навпіл і пропозиція була нарисувати твір спершу правою, а тоді лівою рукою. Біля іншої скульптури було запроповано створити її контур, ні разу не відірвавши руки від паперу. Можна було ускладнити собі завдання і вести контур, дивлячись не на листок, а на саму скульптуру. Ретельне копіювання без сумніву змушує роздивитися всі найменші деталі. А також дозволяє дати можливість дітям пережити досвід неспішного оглядання, оскільки класичний формат оглядання з обговоренням для дітей буде явно заскладним.

Засновник Slow Art Day Філ Террі з командою не лише ведуть облік музеїв-учасників та популяризують подію на сайті slowartday.com. Вони також акумулюють інформацію про різні форми і сценарії заходів, які відповідали би ідеї неспішності й вдумливого споглядання. Один із останніх вебінарів на сайті присвячений різносенсорному досвіду — залученню інших чуттів, крім погляду, для підсилення відчуття близькості з твором.

Авторка вебінару Сара Беркофер з Музею Цинцинаті радить до кожної з обраних на Slow Art Day робіт додати один ефект із задіяння інших чуттів: звук, запах, дотик, смак. Головна порада — не переборщити. Хоча б одну роботу залишити для класичного споглядання без додатків, а в інших — пропонувати застосувати не більш, ніж один вид чуттів.

Спонукаючи до різносенсорного досвіду, Сара Беркофер з колегами готує відвідувачам різні запитання. Наприклад, який може бути зв'язок між музикою, яка звучить, і даним твором? Який саундтрек ви порадили би поставити до цієї скульптури і чому? Музейниця роздає запахи і просить знайти у залі твір, який найбільше пасує до вашого запаху — і чому. Пропонує “зайти” у картину і відповісти на питання: Як ви почуваєтеся? Що бачите? Що нагорі? Справа? Що тримаєте в руках? Чим пахне? Звук якийсь чуєте? Відчуваєте якийсь присмак? До тих творів, у яких є різні фактури, пропонує різні тканини на дотик.

Музей Цинцинаті працює за подібними сенсорними методиками як з дітьми, так і зі старшими людьми, які втратили пам'ять. Але ці методи цілком успішно працюють з людьми будь-якого досвіду і будь-якого віку. Сила Slow Art Day у його доступності кожному. Варта лише зупинитися і вдивитися пильніше.