«Чого насправді боїться Путін?» – в публікації під таким заголовком президент Парламентської асамблеї НАТО Мадлен Мун в газеті «День» наголошує: «Найкраще – це побудувати сильну й успішну Україну. Саме цього насправді боїться Путін, що Україна проводить справедливі демократичні вибори, коли в Росії заявляють, що люди не мають права вимагати виборів у Санкт-Петербурзі, де людям відмовляють брати участь навіть у фейкових демократичних виборах у Росії… Тому найкращий успіх для України – прийняти демократичні ліберальні цінності, верховенство права, права людини, бо саме це Путін хоче зупинити». А стосовно перспективи вступу України до НАТО, Мадлен Мун, зокрема, зазначила: «Ми дуже зацікавлені, щоб Україна отримала ПДЧ (План дій щодо членства в НАТО), і зробимо все можливе, щоб допомогти вам отримати цей статус».
Нинішні вибори до парламенту – очевидне підтвердження наміру «вирішити з Росією всі справи по-хорошому», переконує газета «День». Експерт видання Олександр Прилипко зазначає, що традиційно на першому місці в риториці стоїть економіка. Торгувати краще, ніж воювати, особливо, коли є надія по слов’янському блату отримати від агресора дешевий газ в обмін на політичну лояльність. Таку думку імплантують у громадську свідомість опозиційні євроінтеграції сили. Але за будь-якого сценарію примирення налагодити економічне співробітництво не вдасться. Завадять багато речей: нещирість, феодалізм, відсутність правил гри... Експерт нагадує, що Росія русифікує Україну майже 400 років. За царів і більшовиків, незважаючи на масштабні проекти асиміляції й поглинання, український етнос зберіг себе. З другого боку, українцям не вдалося добитися незалежності від Москви. Патова ситуація призвела до війни, що виявилася логічним продовженням політики. Довгі роки Москва й Петербург (не Росія) були центрами тяжіння народів імперії, особливо в XIX і XX століттях, коли кар’єри, бюджети, наукові, культурні й релігійні сани були саме там. Часи змінилися. Тепер господарям Кремля, окрім міцної узди, нічого запропонувати колишнім колоніям. Гроші, технології, важливі для людства культурні й наукові проекти далеко від Москви. Щоправда, зберігається рудиментарне тяжіння до великих гонорарів за вірність. Українська політична синусоїда підтверджує її існування, зазначає автор. Щойно національний курс не приносить відчутних благ, з’являється явний московський крен. Люди повертаються до звичних пошуків вигод, сподіваючись на здешевлення бензину, газу, риби, лісу й прядива. Архаїка такої поведінки та надія на побудову миру за допомогою взаємної амнезії, породжує саме такі електоральні настрої. А вже на них експериментують політики, створюючи свої вавилонські башти. Про це йдеться в статті «Синусоїда любові, боротьби і харакірі».
Газета «Україна молода» пише, що брати Добкіни «пролітають» над куполом парламенту разом зі зграєю інших кремлівсько-злодійкуватих «орлів». Утім, «пролітають» також і багато інших депутатів попередніх скликань, зокрема, Ігор Кононенко, Сергій Лещенко, Олександр Третьяков… Натомість президентська партія «Слуга народу» набирає близько 250 мандатів і зможе сформувати більшість без коаліції. То хто ж ці нові обличчя, які змогли потрапити до парламенту? І як їм вдалося перемогти тих, хто був у парламенті понад 20 років? Про це йдеться в публікації «У прольоті».
