Чи достатньо робить держава для захисту прав активістів після вбивства Катерини Гандзюк? У чому полягають причини неефективності розслідувань вже скоєних нападів на громадських активістів? Українські правозахисники наголошують на системній безкарності не лише виконавців, а й замовників цих злочинів.
Дії держави для захисту прав громадських активістів недостатні – до таких висновків дійшла низка правозахисних організацій під час дискусії, організованої днями офісом уповноваженої Верховної Ради України з прав людини спільно з Українською Гельсінською спілкою з прав людини (УГСПЛ). Водночас найкращою превенцією злочинів проти активістів, на думку правозахисників, має стати ефективне розслідування вже скоєних нападів.
Тотальна атмосфера небезпеки
Іноді злочини скоюються навіть з фото- та відеофіксацією самими нападникамиВ'ячеслав Ліхачов
У 2018 році українські правозахисники зафіксували найбільшу хвилю нападів на активістів в країні – щонайменше 55 птаких злочинів різної тяжкості. За даними Центру прав людини Zmina, у 2019 році в порівнянні з попереднім роком їхня кількість зменшилась, але проблема безкарності та неефективності розслідувань залишається вкрай серйозною.
«Так створюється почуття відсутності безпеки. Іноді злочини скоюються навіть з фото- та відеофіксацією самими нападниками. Держава і правоохоронні органи не хочуть, не можуть або не зацікавлені у розслідуваннях цих справ», – вважає аналітик центру Zmina В’ячеслав Ліхачов. Він також нагадує, що висновки Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України вказують, що у багатьох регіонах відбувається покривання злочинців, що унеможливлює ефективне розслідування.
На системності проблеми зазначають й самі активісти. Одна з учасниць ініціативи «Хто замовив Катю Гандзюк?» Марина Хромих каже, що у таких умовах активісти змушені шукати заходи безпеки для себе самостійно. «Правоохоронна система не працює, а «кришує» тих, хто скоює злочин. На місцях вона зрослася з криміналітетом і покриває їхні корупційні схеми, замість того, щоб ламати їх», – вважає Хромих.
Термінова «розполітизація» правоохоронців
Іще однією з причин неефективності розслідувань нападів активістів правозахисники називають їхній політичний контекст. Любов Галан, координаторка проєктів «Центру громадянських свобод», наголошує, що реформа Нацполіції у сфері її «розполітизації» провалилась. «Розслідування не відбуваються й через політичну замовленість таких нападів, а для деяких справ це дуже чутливий аспект. Питання заангажованості правоохоронців в областях позначається у тиску на них із боку місцевих «власників» регіону», – зауважує Галан.
Розслідування не відбуваються й через політичну замовленість таких нападівЛюбов Галан
Іще один аспект у скоєнні злочинів проти активістів, який за підсумками моніторингів помітили одразу кілька правозахисних груп, – це те, що найбільше нападів здійснюється у передвиборчий період, і деякі з них практично не розслідуються «Це ще раз вказує на терміновій необхідності деполітизації поліції», – підкреслює Володимир Чемерис, голова ВГО «Інститут «Республіка». Він також додає, що деякі керівники поліції мають чіткі політичні орієнтири і діють відповідно до них, але часто лише під тиском українських та міжнародних організацій.
Причини неефективності і зміни до законодавства
Водночас представники МВС і СБУ, які також були присутні на дискусії з правозахисниками, очікувано відкидають такі закиди на свою адресу. Проблему неефективності правоохоронці вбачають в іншому – у недосконалості змін, внесених до Кримінального процесуального кодексу України (КПК). «Щоб якісно працювати, це треба робити по гарячих слідах. Але, згідно з КПК, зараз спочатку треба звернутися до слідчого судді за дозволом на проведення слідчих дій. Це забирає час, а діяти всупереч закону ми не можемо – сам закон унеможливлює оперативність», – пояснює позицію один зі слідчих СБУ. Він також додає, що його структура неодноразово зверталася до народних депутатів для запроваджень змін, утім, чинний склад Верховної Ради їх так і не запровадив.
Іще одну недосконалість законодавства зазначає представник Управління моніторингу дотримання прав людини МВС – це відсутність законів щодо нападів конкретно на громадських активістів. «Тому всі таки справи зараз кваліфікуються як загальнокримінальні», – наголошує правоохоронець.
Але аргументи ані представника СБУ, ані представника МВС не були достатньо переконливими для присутніх правозахисників. В Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (УМДПЛ) підкреслюють, що до розслідувань нападів на активістів треба підходити інакше, розуміючи всі виклики й суспільний резонанс. Потрібно «розробити чіткий механізм, який би не дозволяв перекидати відповідальність між структурами правоохоронних органів», вважають в асоціації.
Спільні дії влади і громадськості щодо безпеки активістів у майбутньому
Шкідливі законодавчі зміни є гальмом ситуаціїОлександр Павліченко
Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко вважає, що «шкідливі законодавчі зміни є гальмом ситуації», тому вони мають бути обов’язково переглянуті. «Необхідно провести негайні зміни у законодавстві, які дозволять більш ефективно здійснювати слідчі дії. Разом із тим мають бути усунені процесуальні перепони для СБУ, Нацполіції й прокуратури», – наголошує Павліченко. Також він підкреслює, що без незалежності правоохоронних органів ефективність розслідувань фактично неможлива. На думку очільника УГСПЛ, суддівський корпус також має ретельніше ставитися до резонансних справ щодо нападів на активістів і журналістів, «бо йдеться не лише про захист конкретних осіб, а про захист суспільного інтересу».
Про політичну волю і системність підходів до розслідувань говорять також і в організації Amnesty International. Речниця організації Марія Гур’єва зауважує, що більшість резонансних справ залишаються у полі зору виключно через надзусилля громадянського суспільства і «ручне управління».
Правозахисниця і керівниця центру Zmina Тетяна Печончик наголошує, що, окрім точкових змін у законодавстві, для запобігання таким нападам необхідно також створити постійні наглядові майданчики й координаційні ради в офісі президента України та уповноваженої Верховної Ради з прав людини. Проте найголовніше, на її думку, те, що ефективне розслідування скоєних злочинів стане найкращою превенцією наступних нападів.
