Зеленський і порожнеча
"Україна – недолюблена і недоінвестована". Фрейд би плакав, якби слухав виступ президента України у Давосі.
З німим здивуванням завжди спостерігав за українським ажіотажем довкола форуму, на якому великий бізнес та великі політики великих країн щороку обговорюють великі справи.
Цього року Зеленському вдалося максимально влучно сформулювати відповідь на питання, що там робить Україна: шукаємо спонсора. Не ідеї, не інвесторів, не контакти. А того, хто дасть грошей і вирішуватиме все за нас.
Риторика про недолюбленість та недоінвестованість доречна для певної категорії жінок, далеких як від ідей традиційних цінностей, так і від ідей фемінізму. Такі меседжі – норма в інстаграмі, але не на міжнародних форумах.
Президент усе ще багатомільйонної країни, на жаль, сприймає свою державу як об'єкт, якому терміново треба "папік". Він бігає між Росією і США в пошуках того, на кого б перекласти відповідальність за рішення. Але Україна потребує не сутенерів. Вона потребує лідерів. Які візьмуть відповідальність і будуть знати, що робити з клубком проблем, які лишили по собі такі самі вічні шукачі господаря, як і нинішній.
