Доступність посилання

ТОП новини

Пам’яті Надії Дюк: друга України, «янгола свободи, людяності та гідності»


Надія Дюк
Надія Дюк

31 січня в Українській католицькій церкві Святої Родини у Вашингтоні відбулося прощання із відомою американкою українського походження, науковцем та громадським діячем Надією Дюк. Вона померла 23 січня у віці 64 років внаслідок тривалої хвороби.

Посол України в США Валерій Чалий повідомив на своїй сторінці Facebook, що попрощатися з Надією Дюк у Вашингтоні прийшли її рідні, друзі, колеги та дипломати посольства України в США.

Її колишній чоловік – американсько-український історик і політолог, член «Атлантичної Ради» Адріян Каратницький – у своєму дописі на Facebook написав, що Надія «чудова жінка, яка так багато зробила, щоб зробити світ кращим через свій інтелект, співчуття і сталеву рішучість».

«Прощай, дорогенька Надю».

Каратницький також поширив некролог Карла Ґершмана, президента відомого американського Національного фонду на підтримку демократії National Endowment for Democracy (NED), опублікований на сайті «Атлантичної ради».

Надя Дюк більше двадцяти років була співробітницею і однією з керівниць NED.

За словами Ґершмана, протягом кількох днів після смерті Надії, в NED надсилали велику кількість повідомлень із співчуттями та словами пам’яті.

«У посланнях, які ми отримали, є багато спільного: згадують про величезні знання і мудрість Надії, її благодать і спокій, здатність навчати і надихати, її любов до України і її відданість захищати свободу і гідність людей будь-де», – каже Ґершман.

«Її називали «силою добра у світі», «сильним візіонером» і «янголом свободи, людяності та гідності… А деякі повідомлення наголошували на незвичайній здатності Надії поєднувати ідеї та дії в просуванні її демократичних ідеалів», – йдеться у некролозі.

Вона вірила, що незалежність України залежить від зміцнення та захисту демократії за її кордонами. «Вона також вірила, що демократія в Україні, стимулюватиме її розвиток у регіоні, готуючи шлях до остаточної демократичної нормалізації Росії», – зауважує Ґершман.

Він також згадує про те, що Надія часто казала, що любила саму ідею допомоги іншим людям, «які зберігали життя вогню свободи у найтемніших місцях планети».

Голова комітету Верховної Ради в закордонних справах Ганна Гопко на своєму Facebook написала, що знає Надію Дюк як «надзвичайну особистість, дуже професійну і небайдужу до долі України!»

«Дякуємо їй за роки підтримки, віри в Україну та неймовірної любові!», – написала Гопко.

«Дочка українських біженців, які втекли до Великої Британії під час Другої світової війни, Надія присвятила своє життя і роботу просуванню свободи і демократії не тільки в Україні, але й у всьому регіоні, де панував Радянський Союз, і де від цього панування їх звільнили», – мовиться на сайті NED.

Напередодні Надію Дюк, яка присвятила своє життя служінню Україні, нагородили орденом княгині Ольги ІІІ ступеня, нагадують її колеги.

Надія Дюк разом з лідерами білоруської опозиції Сергієм Наумчиком та Зеноном Позняком, Вашингтон, липень 1996 року
Надія Дюк разом з лідерами білоруської опозиції Сергієм Наумчиком та Зеноном Позняком, Вашингтон, липень 1996 року

Колишній білоруський політик, а нині оглядач білоруської редакції Радіо Свобода Сергій Наумчик присвячує пам’яті Надії статтю.

«Білоруська письменниця Світлана Алексієвич підписала кілька примірників своєї книги «100 цитат на Свободі», яка щойно вийшла в серії «Бібліотека Свободи. XXI століття». Один із них був підписаний для Дюк:

«Наді Дюк – до роздумів про «червоних чоловіків», які й досі бояться великого світу», – такий напис зробила письменниця на одному з примірників. Але ці слова Надя вже не прочитає, зауважує Наумчик.

Вдячних Наді людей – тисячі, не лише в тих країнах, де автократія пригнічує свободу, де громадянське суспільство пригнічене або взагалі знищене, але також і там, де перемогла демократія, але ще не має достатнього досвіду, йдеться у статті.

«90 країн – ось географія допомоги фонду, якому Надя Дюк віддала стільки сил», – пише Наумчик.

«Можна і треба говорити й писати про роль Надії Дюк в становленні українського громадянського суспільства. Але було і ще – те, що проглядає в словах друзів і колег про Надю. Для неї те, що вона робила, не було просто виконанням певної роботи, це було дуже особисте –місія, життєвий смисл. І так само стосунки з людьми, які були її соратниками у виконанні цієї місії були не лише діловими, а й особистісними», – написала директорка фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна у своєму дописі на сторінці Facebook.

Надія Дюк досі була віце-президентом «Національного фонду на підтримку демократії». Перед тим понад 20 років на посаді старшого радника фонду вона керувала програмами та стратегіями підтримки демократичних рухів в країнах Європи та Євразії.

Її шлях розпочався у якості дослідника та викладача. Дюк була поважною експерткою з питань України та пострадянського простору у США. Вона є автором кількох книг та численних статей.

Народилася Надія у Великій Британії у 1954 році. Її батько, Петро Дюк був хорунжим Української повстанської армії. Ступінь бакалавра з відзнакою Надія здобула в Університеті Сассекса, закінчила коледж Святого Антонія Оксфордського університету, там же захистила і дисертацію, присвячену публіцистиці Михайла Драгоманова. Вона була першою українкою, яка отримала оксфордський диплом. Після цього викладала в Оксфордському університеті радянську та російську історію, була науковим співробітником.

Надія Дюк брала активну участь у житті громади, і коли випала можливість розповісти британській аудиторії про Україну та боротьбу українців за свободу, яку вони не полишали ані у вигнанні, вона була серед тих, хто першим взявся за це завдання. (Надію Дюк можна побачити у цьому архівному записі, зробленому для ВВС на 3.27")

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG