На Львівщині у селі Волиця Сокальського району поховали 20-річного Віталія Вільхового, курсанта Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Він став жертвою авіакатастрофи військово-транспортного літака Ан-26Ш, який 25 вересня виконував навчально-тренувальний політ і впав на відстані двох кілометрів від військового аеропорту Чугуєва на Харківщині.
Віталій Вільховий помер у лікарні зранку 26 вересня від опіків. Його травми були несумісні з життям. У момент трагедії загинули 25 курсантів. Їхні тіла знайдені, але триває експертиза ДНК.
Сотні людей прийшли провести в останню путь Віталія Вільхового – сина, внука, брата, племінника, друга, учня, сусіда. Приїхали його колеги зі Львова, Польщі, а група однокурсників із Харкова супроводжувала тіло загиблого аж до його дому – села Волиці. Тут, у бабусі, він проводив усі канікули, проживав із батьками певний час.
Набрав номер телефону Віталія, а він поза зоноюНазар Шарун
«Приїхало багато тих, хто його знав, щоб віддати шану, пам’ять. На першому курсі ліцею Героїв Крут ми познайомились, підтримували стосунки після навчання. Він всім допомагав. І одразу в ліцеї говорив, що хоче вчитися на льотчика. На жаль, сталась трагедія. Не знаю, хто відповідатиме за це. Коли я почув про катастрофу, то спершу був у мене шок, набрав номер телефону Віталія, а він поза зоною… Зранку дізнався, що Віталій живий, а трошки часу пройшло … він помер. Звістка сумна, масштабна катастрофа, сумно і ми боремося з цією втратою. Навчаюся військовій справі, розумію, як мої колеги, що це трагедія, що кожен із нас може не повернутись додому», – каже однокурсник Віталія Вільхового Назар Шарун, курсант Львівської академії Сухопутних військ.
Лише дізнавшись про авіакатастрофу, почав телефонувати своєму колишньому однокурснику і майбутній офіцер Роман Кметик.
Не хотілося вірити, поки не побачив ВіталіяРоман Кметик
«Телефон був вимкнений, у мене купа емоцій, дивних думок, не хотілося їсти, спати, вірити, поки не побачив сьогодні Віталія… Все вірив, що помилка. Після І курсу він сказав, що хоче літати, бути пілотом-штурманом, його захоплювала висота, швидкість. Ми підтримували спілкування. Є багато гарних спогадів. Це просто військова удача супроводжує, коли ти служиш. Чудова була людина…», – говорить друг загиблого Роман Кметик.
Віталія Вільхового, після падіння літака, намагався врятувати його однокурсник – 20-річний курсант В’ячеслав Золочевський, який один вижив у цій трагедії. Коли В’ячеслав отямився, то побачив,що Віталій горить і допомагав гасити на ньому полум’я.
Із місця трагедії Віталія Вільхового медики забрали ще живим у шпиталь, але зранку 26 вересня він помер. Хлопець отримав 90% опіків тіла, а це несумісно з життям.
Віталій Вільховий був третім військовим у своїй родині. Прикладом для нього і наставником був дядько – полковник Валерій Гриневич, який служить у Збройних силах. Племінник щодня контактував із родичем: дзвонив або писав. Валерій Гриневич розповів, що знав про нічний навчальний політ Віталія, але той нічого йому не говорив про наступний – 25 вересня.До слова, у цей день молодшому братові Віталя виповнилось 6 років.
До останнього боровся за життяВалерій Гриневич
«Саме перед тим польотом безпосереднього не спілкувався, бо у цей день я був на полігоні, а перед цим ми переписувалися ввечері і він був радий, що у нього відбувся нічний політ. Я про цей знав, але він не казав про наступний. Він був радий, що його мрія літати збулася. Віталій був справжнім бійцем, бо любив державу, свою професію і до останнього боровся за життя», – розповів Валерій Гриневич, начальник Центрального управління забезпечення авіації та протиповітряної оборони, озброєння Командування сил логістики.
В Ан-26 були курсанти Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, а також офіцери. Вони виконували, за офіційною інформацією, тренувальний політ. Літаком керував командир екіпажу, а не курсанти.
Ми втратили громадян УкраїниПавло Ткачук
«Завдяки шахтарській загартованості батька, молитві мами Віталій Вільховий став успішним курсантом, одним із кращих. Ми втратили майбутніх льотчиків, громадян України. Чи це налякало тих, хто навчається на військовій справі? Курсанти, щоб не сталось, якщо обрали цю професію, йтимуть до кінця. Бо вони свідомо обрали військову професію», – зауважив начальник Львівського гарнізону, генерал Павло Ткачук.
У військовому літаку АН-26 загинули 26 військових, із них двоє із Львівщини.
25 вересня перестало битись серце Ростислава Булія з села Торчиновичі Старосамбірського району. Поховати його батьки не можуть, оскільки спершу потрібно провести дослідження ДНК. Для ідентифікації 25 тіл потрібно щонайменше кілька тижнів, за словами експертів.
Наразі невідомо, що стало причиною падіння літака. Триває слідство. Відповідь буде після аналізу даних бортового самописця і висновків комісії, яка з'ясовує причини аварії.
Сьогодні голова урядової слідчої комісії, віцепрем’єр Олег Уруський написав у фейсбуці, що робота над розшифруванням бортових самописців триває.«Слідство розглядає декілька різних версій авіакатастрофи. Тим не менш, стає зрозумілим, що на технічні несправності, які мали місце, наклався людський фактор у різних його проявах».
Всього на борту під час польоту перебували 27 людей: 7 членів екіпажу та 20 курсантів. Політ 26 льотчиків продовжується у небі...
