Проста послуга (A Simple Favor / Простая просьба). Трилер / комедія. США, 2018. Режисер Пол Фіг. У ролях: Анна Кендрік, Блейк Лайвлі, Генрі Голдінг, Руперт Френд, Ендрю Реннеллс, Ерік Джонсон, Лінда Карделліні, Джин Смарт, Гленда Браганза.
З 20 вересня стрічку “Проста послуга” можна переглянути у Львові у комплексі “Планета кіно”.
Молода мати-блогер Стефані (Кендрік) знайомиться з Емілі (Лайвлі), заможною жінкою, яка зачаровує її своєю вишуканістю та красою. Вони стають подругами, проте одного дня Емілі без сліду зникає. Пошуки не дають результатів, і ними вирішує зайнятися Стефані…
Успіх неординарного трилера Дейвіда Фінчера “Загублена” закономірно породив деякі спроби наслідування. До них можна віднести і екранізацію “Простої послуги” (її теж знято за романом сучасної письменниці), тільки подано і зіграно її так, що нагадує вона одночасно спробу наслідування і спробу пародіювання.
Картина стартує як досить гостро-комічне дослідження дружби (якщо можна її так назвати) двох зовсім різних жінок. Стефані – ідеальна (настільки, що від цього навіть нудить) матуся-домогосподарка, яка ділиться на власному блозі порадами щодо кухні, будинку і все в такому ж дусі. Емілі – сувора, певною мірою нахабна і навіть груба ділова жінка, яка не нехтує лайкою та алкоголем. Як відомо, протилежності сходяться: першій подобається спілкуватись з блондинкою із замашками світської левиці, другу розважають бесіди з втіленням доброзичливої скромності та наївності, до того ж корисно тримати поруч людину, що може замість тебе забрати зі школи твою дитину. Саме це й є та проста послуга, про яку Емілі просить Стефані, після чого без сліду зникає. Всі шукають її і не можуть знайти, нова ж подруга тим часом поступово займає місце блондинки в її сім’ї, в тому числі місце поруч з її чоловіком. Крім того, Стефані, яка виявиться аж ніяк не втіленням доброзичливої наївності насправді і має свої секрети, починає власне розслідування зникнення Емілі, підключаючи до цього численних Інтернет-знайомих, і швидко випереджає у цій справі поліцію.
У кожної з двох головних героїнь (присутність Емілі відчувається у стрічці навіть тоді, коли її на екрані і близько немає) виявиться друге дно з таємницями, а потім ще одне, а ближче до фіналу кількість несподіваних (або майже-несподіваних) поворотів зростає у геометричній прогресії настільки, що стає по-справжньому смішно. В значній мірі фільм належить Кендрік, яка поставилась до ролі зі значною долею іронії – щоправда, цей факт розкривається далеко не відразу, як, власне, і сама героїня. Проста на перший погляд домогосподарка виявляється напрочуд спритною, коли їй це дійсно потрібно, і акторка фальшивить лише зрідка, інакше картина не справляла б потрібного враження. Лайвлі, якій, якщо чесно, настільки цікавий (або просто цікавий) матеріал дістається зовсім не часто, теж добре проявила себе, незважаючи на обмежений екранний час. У її грі також є іронія щодо подій, в яких бере участь її героїня, але оскільки Емілі до всього в житті ставиться зі зневажливою, часом відверто злою іронією, актрисі це легше “маскувати”.
Завдяки дуже якісним роботам двох центральних виконавиць стрічка, яка могла легко стати просто черговим занадто заплутаним трилером, піднімається на трохи вищий рівень: вона кепкує (часом це дуже помітно) і з себе, і з літературного першоджерела, пропонуючи водночас достатньо цікаву і не дурну розвагу.