Манафорт діяв в Україні як російський політтехнолог – Тарас Чорновіл

«Позер і нездара», – так відгукується про Пола Манафорта його колишній колега Тарас Чорновіл. Обидва були політтехнологами Януковича і не спрацювалися. За словами Чорновола, конфлікт виник на професійному ґрунті, через несприйняття брудних технологій Манафорта.

Тарас Чорновіл – один із багатьох екс-регіоналів, які особисто знали одіозного американського піарника. Але чи не єдиний, хто сьогодні погоджується про нього говорити. Враження таке, що вуста членів «Опозиційного блоку» – спадкоємця Партії регіонів – скував закон омерти. На письмове прохання «Голосу Америки» прокоментувати справу Манафорта нам відповіли, що «не мають і ніколи не мали з паном Манафортом контрактних стосунків, а відтак не можуть коментувати його судову справу».

Тож адресуємо свої запитання Тарасові Чорноволу.

– У Сполучених Штатах винесли обвинувальний вирок екс-голові виборчої кампанії президента Дональда Трампа Полу Манафорту за ті неоподатковані десятки мільйонів доларів, які він отримав в Україні. Як гадаєте, чи щось загрожує тим, хто ці гроші йому платив?

– Манафорт проходить зараз по двох ключових справах. Перша – несплата податків, і це є злочин внутрішньоамериканський. Манафорт не сплатив, Манафорт має відповідати.

Що ж до щедрих українських спонсорів Манафорта... Довести їхню вину перед американською фіскальною системою буде складно. Для цього треба довести, що ті гроші були брудними і що їх свідомо перераховували Манафорту на офшорні рахунки, знаючи, що він ті гроші приховає. Тобто, що був умисел обманути американську бюджетну систему.

Також доведеться довести, що це відповідальність депутатів та міністрів з уряду Януковича, а не простих бухгалтерів, чиї підписи стоять під документами. Тому не думаю, що хтось із тих, хто платив Манафорту, мав би сьогодні терміново робити пластичну операцію чи міняти прізвище. Ймовірність того, що проти них в Америці відкриватимуть процеси, невисока.

Однак є ще друга справа, яка зараз розслідується і яка восени вийде на судову процедуру. Це справа про антиамериканську діяльність Манафорта. І це набагато серйозніше. Тому що Манафорт в Україні діяв насправді не як американський політтехнолог, а як російський політтехнолог.

Це я вам можу сказати як людина, яка знала його особисто і яка мала з ним конфлікт через оцю його проросійську спрямованість та провокативні меседжі. Саме він нав’язав Януковичу антиамериканську й антинатовську кампанію. Адже Янукович американців боявся, боявся як вогню. Він старався їх не рухати. Але Манафорт зумів натиснути на нього, підключивши соціологів, політтехнологів, проросійських депутатів.

Саме Манафорт наполіг на проведенні отих диких гігантських антинатовських акцій навесні 2007 року. Це була абсолютно на 100% ідея Манафорта.

Так от, що стосується другої справи, яку почнуть слухати восени. Отут, я думаю, може бути більше стрілок назовні. Тому що насправді йдеться про політичні дії, спрямовані, в тому числі, й проти безпеки Сполучених Штатів.

Американський громадянин, послуговуючись статусом американського політтехнолога, вхожого – як він стверджував – до Білого дому, до Конґресу, до Сенату, водночас пропагував антиамериканську ідеологію і вдавався до прямих дій проти Сполучених Штатів Америки. І ось тут люди, які йому допомагали, можуть мати набагато серйозніші неприємності. Тим більше якщо вдасться довести, що Манафорт працював на російські спецслужби, які й виступали замовником його антиамериканської діяльності.

Я особисто у цьому переконаний. Хоча й не маю прямих доказів.

– Чому ви вважаєте, що саме Манафорт був ініціатором антиамериканських акцій?

– Я пригадую його розмови з соціологами, які працювали на Партію регіонів. Мовляв, необхідно переконати Януковича, що його електорат від нього відвернеться, якщо він не виступить жорстко проти політики Ющенка, який тоді вів політику вступу України в НАТО. І ті готували відповідні соцопитування.

Пригадую, як він давав команду організувати блокування у Верховній Раді, оті кульки «НАТО – ні!». Тоді група Манафорта розписала усе до подробиць. Аж до розпоряджень, якого розміру і кольору надувні кульки купувати.

Пригадую також велетенські мітинги навесні 2007 року під назвою «Перекличка площадей». До шістьох міст звезли десятки тисяч людей. Задіяли супутник для «перегукування майданів»: включення то з одного міста, то з другого. Тоді ці технології були новими, ніхто ще не використовував супутник на кількагодинній масовій акції. Паралельно купили ефіри усіх телеканалів і в прайм-тайм показували ту антинатовську, антиамериканську акцію впродовж кількох годин.

Я дуже добре пригадую, як Манафорт це організовував. Як до депутатів з моєї фракції підходили люди Манафорта і давали текст, розписаний по секундах (бо у зв’язку із застосуванням супутника секунди відігравали роль).

Манафорт завжди на акції з’являвся й особисто перевіряв, як усе відбувалося. Приходив навіть у Верховну Раду.

– Хто були ці «люди Манафорта», про яких ви згадали?

– Я пам’ятаю кількох, п’ять або шість осіб, які зазвичай його супроводжували. Одного з них, росіянина, у Партії регіонів називали агентом ФСБ. Я вже не пригадую прізвища, але він сприймався саме як представник російських спецслужб при Манафорті. Ні для кого не було особливим секретом, що Манафорт координує свої дії з російськими спецслужбами.

– Як Манафорт почав працювати на Партію регіонів, хто його рекомендував?

– Його привів Дерипаска (Олег Дерипаска – російський олігарх, близький до президента Росії Володимира Путіна – ред.). Про це говорили усі. Річ у тому, що у певний період окремі люди з Ахметовського холдингу СКМ мали серйозні проблеми з виходом на американські ринки. Їм треба було туди зайти, і для цього був потрібен якийсь лобізм у Сполучених Штатах. От Дерипаска і порекомендував Манафорта. Але це ще був його ранній, неполітичний період, бізнес-консалтинг початку двохтисячних. Тоді він ще доволі непогані речі рекомендував для покращення іміджу Донбасу. Це була робота не для Януковича, а для Ахметова. На той період Янукович був іще главою Донецької адміністрації.

Пізніше, коли вже Янукович пішов на посаду прем’єр-міністра, сліди Манафорта для мене загубилися. Потім я зрозумів: Манафорту не дали можливості увійти в Київ. Тут працювали свої політтехнологи. Тут працював Медведчук. Вибори 2004 року координували з адміністрації Кучми, переважно Віктор Медведчук і Олександр Васильєв з його «темниками». Манафортові не було доступу, він залишився працювати в Донецьку. До Києва зміг перебратися тільки у 2005 році. І тільки на парламентських виборах 2006 року розгорнув свої принципи виборчої кампанії.

– Якої ви думки про Пола Манафорта як про людину і професіонала?

– У мене склалося враження, що він – людина дуже поверхова і поганий політтехнолог, бо суть для нього не мала значення. Його основний принцип – щоб костюмчик добре лежав. Показному іміджеві було підпорядковане геть усе. У кінотеатрі «Зоряному» – тодішньому штабі Партії регіонів – зберігалися цілі гардероби. Мабуть, на мільйони гривень звезли одягу і взуття. Найдорожчі бренди, Hugo Boss... Особисті гримери й стилісти, що працювали з VIP-агітаторами... Манафорт завжди був позером, він любив усе дороге і красиве.

– Тобто любов до курточок зі шкіри страуса у нього не від Януковича?

– Гадаю, це швидше відгомін його російського періоду. Він же до України працював у Дерипаски, організовував кілька кампаній. А, може, ще африканські впливи позначились, бо він там кільком диктаторам допомагав.

Далі буде...