1321
Олег Добровольський: основні помилки платників податків під час листування з контрольними органами
— Фондовий ринок
Аналізуючи наш практичний досвід у напрямку супроводу податкових перевірок або до перевірного спілкування з контрольними органами по контрольованим операціям, ми спостерігаємо досить активне листування між ДФС та платниками податків з приводу різних нюансів – чи то звітів про контрольовані операції, чи то факту декларування та обсягів декларування контрольованих операцій, чи то фактичних показників рентабельності, що відображені у звітності.
Розуміючи, що вичерпна відповідь на усі поставлені запитання, виважена та обґрунтована стратегія платника та якісно підготовлена документація по контрольованим операціям – це запорука якщо не рішення про недоцільність проведення перевірки, то щонайменше відстрочення перевірних заходів на невизначений термін, ми спробували узагальнити, яких же основних помилок припускаються платники податків на етапі листування з контролерами та при підготовці Звіту про контрольовані операції.
Наявність думки, що сплата штрафу за неподання звіту або неповне декларування обсягів КО автоматично знімає з платника податків усю подальшу відповідальність.
Ні, навіть якщо застосування штрафної санкції було здійснено до звітних періодів 2013-2015 рр., така санкція була вже застосована до 01.01.2017 року, але платник не подав звіт, згідно з п. 120.3 ст. 120 ПКУ після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати такого штрафу, органи контролю, починаючи з 01.01.2017, мають право застосовуватись штрафні санкції, передбачені абзацом сьомим п. 120.3 ст. 120 ПКУ – 5 РПМ (у 2018 році – 8 810 грн – авт.) за кожен день неподання звіту про КО.
Нагадаємо, якщо до початку документальної перевірки платником подано уточнюючий звіт, в якому додатково задекларовані контрольовані операції, то до такого платника застосовується штраф у розмірі 1 РПМ (у 2018 році 1762грн – авт.), за кожний календарний день несвоєчасного декларування контрольованих операцій в поданому Звіті, але не більше 300 РПМ, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року.
При цьому усі зазначені санкції застосовуються лише у випадку, коли відбувається недекларування, або декларування у неповному обсязі суми контрольованої операції.
Якщо ж платник припускається помилки у розрахунковому показнику рентабельності або іншому показнику, який виключно характеризує саму контрольовану операцію, то відповідальність за такі неточності у чинному законодавстві не передбачена. Наразі ми не знайомі з випадками притягнення до адмінвідповідальнсті платника податків за порушення інші, ніж пов’язані із повнотою декларування суми КО.
Отримавши від платників податків звіти про КО, податкові органи починають їх ретельно аналізувати, відбираючи ризикові звіти спочатку у доперевірочний аналіз, потім включаючи у план перевірок.
Так, камеральні перевірки КО платників податків включають у себе співставлення відомостей щодо задекларованих КО з нерезидентами із низькоподаткових юрисдикцій та зі специфічними організаційно-правовими формами із даними, отриманими з АРМу Митниця (на предмет факту здійснення господарських операцій), відомостями із фінансової звітності (на предмет встановлення обсягів доходів за відповідний звітний період) та декларації з податку на прибуток (на предмет декларування операцій у додатках РІ чи ТЦ) за відповідний звітний період.
Не варто нехтувати й тим, що податкові органи мають набагато більші можливості в частині отримання та збору відомостей щодо вартості товарів, підтвердження статусу кінцевого бенефіціара та т.ін., активно проводячи свою взаємодію із компетентними органами інших держав.
Наприклад, протягом літа–осені наші клієнти та інші платники податків досить часто отримували листи від різних підрозділів ДФС (не підрозділу ТЦУ), відповідно до яких наводилась інформація щодо встановлених цін, за якими товаровиробник декларує експортні операції у країні походження.
Платнику задається питання щодо невідповідності ціни постачання виробника на експорт та імпортної ціни, яку декларує платник, внаслідок присутності у ланцюгу постачання компанії-посередника.
Звісно, при цьому платник має надати розгорнуте пояснення щодо мети присутності посередника у ланцюгу постачання, його функціональної завантаженості та інших підстав, з яких відбувається логічне зростання ціни товару на усіх етапах постачання. При достатності таких пояснень їх буде враховано, та перевірку у платника податків навряд чи буде розпочато.
Також платники отримували листи з пропозиціями здійснити коригування власної рентабельності в операціях, які визнані контрольованими, оскільки контролюючим органом здійснено розрахунок рентабельності у визначеній галузі та встановлено що така рентабельність має досягати певного рівня, при цьому рівень рентабельності платника йому не відповідає.
При цьому платником на дату отримання запиту також вже була підготовлена документація, в якій проведено і аналіз ринку, і розраховано ринковий діапазон рентабельності, в який рентабельність контрольованих операцій платника податків вписувалася.
Розуміючи, що в ході перевірки контролюючий орган має керуватися тими джерелами інформації, які були використані платником податків, а розрахунки контролерів найімовірніше могли не враховувати специфіки операцій, яка мала місце у платника податків, аргументована відповідь платника також цілком може задовольнити контролерів.
Окремо можна згадати також і “листи щастя”, в яких податківці, беручи до уваги від’ємні показники рентабельності, звертались до платника податків з пропозицією підкоригувати свою рентабельність в сторону збільшення. При цьому у них навіть не було у розпорядженні результатів досліджень ринку.
До прикладу, мова йшла про фармацевтичну галузь. Усі аргументи зводились до того, що галузь фармацевтичної дистрибуції не може мати від’ємної рентабельності – це загальновідомий факт. Але у цьому випадку знову ж таки потрібно повертатись до функціонально-ризикового аналізу, за яким навіть таку, здавалось би, зрозумілу галузь, як фармацевтична дистрибуція, можна розділити на досить різноманітні сегменти:
- глобальні дистриб’ютори, які утримують великі логістично-складові комплекси та формують монополістичний прошарок між виробниками, імпортерами, іншими дистриб’юторами та аптечними мережами;
- дистриб’ютори – імпортери, які сфокусовані на просуванні окремих торгових марок препаратів іноземного виробництва, та які зазвичай є досить залежними від впливу курсових різниць;
- дистриб’ютори (торгові доми) вітчизняних виробників, які сфокусовані на просуванні препаратів вітчизняного виробництва та експорті, зазвичай незалежні від різких коливань курсів валют;
- дистриб’ютори, зосереджені на госпітальному постачанні, специфічних виробах медичного призначення, та такі, що функціонують в інших обмежених чи специфічних умовах.
Отже, підводячи підсумки про такий етап взаємодії з контролюючими органами, як надання інформації та пояснень, листування – усе, що відноситься до сфери доперевірочного аналізу, – необхідно чітко розуміти, що не потрібно ігнорувати запити ДФС. Відповіді на запити потрібно надавати обґрунтовані та аргументовані. Демонструвати свою обізнаність у питанні, яке аналізується контролерами. Наводити свої “за” і “проти” щодо тих аргументів, якими оперують контрольні органи, а головне, бути озброєними результатами власних досліджень та розрахунків.
Олег Добровольський, партнер юридичного об’єднання ID Legal Group
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
