За підрахунками ОБСЄ, в червні місяці в зоні бойових дій на Донбасі відбулося понад 5 тисяч 400 обстрілів (це кількість випущених снарядів та відкритих черг). За місяць, 44 поранених та 4 загиблих українських військових. Війна на сході України триває. Російські гібридні сили й далі не дотримуються Мінських домовленостей та порушують перемир’я, яке було оголошене президентом України Володимиром Зеленським минулого року в лині. Як минув червень? Радіо Донбас.Реалії зібрало статистичні дані війни на сході України за минулий місяць
Обстрілів на 15 менше, ніж у травні
За інформацією штабу ООС, який підраховує обстріли за кількістю випадків відкриття вогню, за червень було здійснено 337 обстрілів. Це на 15 менше, ніж у травні 2020 року.
Одним із найнапруженіших днів, за даними ООС, було 20 червня. Зафіксували 28 обстрілів, більшість в луганському напрямку.
ОБСЄ підраховує кількість випущених снарядів та відкритих черг, тож за їхніми даними у червні відбулося понад 5400 вибухів.
Найбільше вибухів ОБСЄ зафіксувало 22 червня у Луганській області – 2170. Практично всі порушення режиму припинення вогню відбулися за 25 хвилин – в період із 04:00 до 04:25, у районах на південний схід від Попасної.
Також за даними ОБСЄ, чотири рази у червні Луганщина жила без вибухів – 2, 3, 6 та 27 червня. На Донеччині стріляли постійно, максимальна кількість обстрілів була 6 червня – 260.
На 5 менше поранених серед українських військових
За інформацією штабу ООС, за місяць 44 українських військових зазнали поранень. У травні було відомо про 49 поранених, у квітні – про 31.
Втрати російських гібридних сил
За повідомленням української розвідки, втрати бойовиків російських гібридних сил за червень – щонайменше 42 загиблих 58 поранених. Крім того, втрачено 5 одиниць техніки: ЗІЛ, КАМАЗ, 2 міномети та один танк.
Загинули четверо українських військових
Загинули в червні четверо українських військових: Леонід Добрянський, Ілля Струк, Богдан Коваленко, Іван Дедюх. Це на одного більше, ніж у травні.
Леонід Добрянський, позивний «Старий»
«Старий» є уродженцем селища Ружин на Житомирщині, але жив із сім’єю в Києві. У 1992 році відслужив строкову службу, закінчив школу прапорщиків, а у 1999 році звільнився з армії.
Із січня 2010 року працював плавильником металу та сплавів на авіаційному заводі ДП «Антонов». Був контужений, але після лікування знову повернувся до армії.
Восени 2015 року Леонід Добрянський підписав контракт із 30-ю механізованою бригадою, посада – командир відділення взводу управління розвідроти.
Побратими зазначають, що Добрянський піклувався про всіх, але про молодих – особливо. Намагався їх прикривати, а де була можливість, то йти на ризиковане завдання замість юного військового. Також постійно здавав кров у госпіталі для поранених, якщо був у відпустці.
Леонід Добрянський загинув 13 червня близько 21:45 від мінно-вибухової травми в Попаснянському районі на Луганщині. 31 липня йому мало б виповнитись 46 років.
Поховали його на військовому Лук’янівському цвинтарі в Києві. Залишилися дружина та 24-річна донька, весілля якої він мріяв відсвяткувати
Ілля Струк
Народився 1 серпня 1995 року в селі Льотниче Володимир-Волинського району Волинської області, в багатодітній родині. За спогадами односельчан та вчителів, завжди був спокійним та вмів контролювати свої емоції. Був паламарем у Свято-Миколаївському храмі Володимира-Волинського – дзвонив у дзвони та допомагав при богослужінні. Закінчив Львівське ВПУ, проте поступив до Почаївської духовної семінарії та збирався бути священником.
На початку війни йому ще й не виповнилося 19 років. Він був призваний у першу хвилю мобілізації, пішов у морську піхоту – у 503-му батальйоні служив на посаді гранатометника. Воював в районі Маріуполя. Був поранений на фронті, але підписав контракт на подальшу службу.
17 червня загинув в результаті кульового поранення, під час бойового чергування на Горлівському напрямку біля селища Шуми (Торецька міська рада). Поховали Іллю Струка на цвинтарі в селі Поничів поблизу Льотничого. Залишилися мати, брат і дві сестри.
Богдан Коваленко, позивний «Геркулес»
Старший солдат 54-ї ОМБр родом із Харківщини. Цікавився інформатикою, правознавством, відвідував футбольну секцію при ДЮСШ. У 2017 році його призвали на військову службу за контрактом. Збирався йти у лави спецпризначенців після завершення контракту в українській армії.
Але 18 червня близько 21:55 під час бойового чергування в районі Авдіївки Донецької області в нього влучила куля ворожого снайпера, який вистрілив з боку окупованого Спартака. Помер під час евакуації до госпіталю.
Похований Богдан Коваленко у рідній Новій Володазі. За словами селищного голови Олександра Єсіна, у загиблого захисника України лишилися батько та бабуся, мати померла торік.
Іван Дедюх
Народився в Тернополі, закінчив профтехучилище, відслужив строкову службу в армії. Виховував двох дітей, тож, щоб прогодувати свою родину, працював на різних роботах. Після початку агресії Росії на сході України вступив до лав 128-ї гірсько-штурмової бригади. Демобілізувався, проте повернувся вже на контракт до 44-ї окремої артилерійської бригади.
Був командиром бойової машини – командиром відділення штурмової роти 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 53-ї окремої механізованої бригади. Загинув 27 червня біля села Старогнатівка Бойківського району Донецької області. Під час інженерного обладнання позицій пролунав вибух невідомого походження, помер від численних осколкових поранень не сумісних із життям. Поховали Івана Дедюха у Тернополі на Микулинецькому кладовищі.
Основні цифри війни:
- Із початку 2020 року до 15 червня кількість жертв серед цивільних становить 51 людину: 6 загиблих та 45 поранених (звіт про роботу Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ).
- Щонайменше 147 дітей загинули за весь час російської збройної агресії (представник України при ООН Сергій Кислиця).
- Загинуло 3094 українських військових та 3 353 цивільних, поранено майже 12 тисяч захисників України та 7 тисяч цивільних (начальник Головного управління міжнародного співробітництва і верифікації ЗСУ генерал-лейтенант Леонід Голопатюк).
(Радіо Донбас.Реалії працює по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите)
