«Демонтувати пам'ятник Миколі Ватутіну» – ця вимога на сайті Київської Ради набрала необхідну кількість голосів. Тепер петицію мають розглянути столичні органи влади. Раніше представники влади повідомляли, що демонтажу не буде, через те, що під монументом знаходиться могила генерала Ватутіна.
Радіо Свобода поспілкувалося із рідними генерала Миколи Ватутіна та головою Українського інститут національної пам’яті щодо можливого перепоховання останків генерала.
Пам’ятник генералу Ватутіну розташований у самісінькому центрі Києва – поруч із Верховною Радою. Пам'ятник уже намагалися знести, але на заваді ставала поліція.
Що з декомунізацією?
Ще до того, як Верховна Рада ухвалила Закон про декомунізацію, Український інститут національної пам’яті включив Ватутіна у список осіб, причетних до боротьби проти незалежності України, організації голодоморів та політичних репресій.
А от вже після ухвалення закону, Ватутін не потрапив до списку осіб, які підпадають під декомунізацію.
Антон Дробович, голова Українського інституту національної пам’яті пояснює це так:
«У законі про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного режиму є спеціальна обмовка щодо осіб, які брали участь у вигнанні нацистів з території України. Генерал Ватутін таким є: він, в тому числі, звільнив Київ і здійснив ряд наступальних операцій».
Миколу Ватутіна поховали в Києві, бо він командував звільненням Києва від нацистських загарбників. Це одна з найпоширеніших версій, зазначає Антон Дробович:
«Багато істориків висувають звинувачення щодо того, яким чином і з якою кількістю жертв відбувалося форсування Дніпра. І ця історія про «чорнопіджачників», коли була масова мобілізація людей, які по віку не завжди підходили і абсолютно не були готові: не мали вишкілу і так далі. З іншого боку є думки про те: а у кого були кращі, успішніші операції із відсічі нацистам по форсуванню рік і таких запеклих боїв?»
Могила в Києві
У послужному списку генерала, разом із тим, і війна з організаціями, які боролися за незалежність України.
Смерть Миколи Ватутіна настала внаслідок поранення, отриманого під час обстрілу автоколони вояками Української повстанської армії.
«Багато хто ставить логічне запитання: чому він не похований разом з іншими маршалами в Москві. Що, мовляв, там були якій партійні суперечності, підступи. Власне, як і обставини смерті Ватутіна. Частина дослідників каже, що його могли б врятувати. Можливо, це був якийсь саботаж і якісь партійні вороги Ватутіна вплинули на те, щоб він не отримав вчасно належну медичну допомогу», – зазначає у розмові з Радіо Свобода голова Українського інституту національної пам’яті.
Вже кілька років поспіль відмову зносити памятник офіційно пояснюють тим, що це не просто монумент, а могила генерала.
Чи можливе перепоховання?
Рідні Ватутіна ще у 2015-му оголосили про те, що будуть просити перезахоронення.
«Кожний російський солдат: чи то генерал, чи то просто солдат, – заслуговує на те, щоб бути похованим на батьківщині. Щоб не було такого безладу, який твориться і в Україні, і в інших країнах», – заявив у 2015-му онук генерала Ватутіна Олександр
От що на це кажуть в Інституті національної пам’яті:
«Інститут опрацьовує це питання, в тому числі і з залученням іноземних каналів. Але наразі ми не маємо жодних конкретних пропозицій на цю тему і, відповідно, ми їх не розглядаємо в офіційній площині», – зазначає Антон Дробович.
Донька генерала Ватутіна Олена померла у 2016 році.
Ми зв’язалися із онуком Олександром. Він розповів, що був на могилі діда давно, ще за радянських часів. У Київ приїжджала його мати та син. Олександр каже, що тепер він і не поїхав би, щоб і його не облили фарбою, як монумент.
Щодо перепоховання відбувся такий діалог:
Олександр Ватутін: Знаю, що там в Києві зараз замислили чергову тяганину з перепохованням, але я в цьому не беру участь
Радіо Свобода: Тобто ви не зверталися ні до кого і не просили про це?
Олександр Ватутін: Ні… ну років 10, можливо 8 років, назад я звертався, мені відповіли, що це не має сенсу…
Радіо Свобода: У Києві відповіли так?
Олександр Ватутін: Ні, це не в Києві відповіли. Це в Москві. А в Києві взагалі … Київ за що виступає… За те, щоб могилу вирити, у відро кості покласти і бігати по Києву і кричати «кат».
Радіо Свобода: Нам кажуть, що поки рідні не скажуть свого слова…
Олександр Ватутін: Ви знаєте, я хотів би перезаховати і перенести пам’ятник на батьківщину, але це мають домовлятися вищі особи, розумієте, це не моя ініціатива має бути. Тому що перепоховання такої людини має відбуватися із військовими почестями, це ж не просто так: викопали і відвезли. Це зовсім інше.
Він все ж таки герой Радянського Союзу, він звільняв Київ, як би там не кричали українці, що вони його ненавидять, що він кат і все таке. Він звільняв Київ, починав свою службу в Україні, добре знав українську мову, він взагалі українців любив.
Бути чи не бути?
Генерала Ватутіна історики описують як успішного стратега, завдяки якому вдалося зупинити гітлерівський наступ. Так хто такий Микола Ватутін для України: герой чи антигерой?
В Інституті національної пам'яті переконані, що вирішувати це мають не чиновники, а саме український народ.
«Якщо для нас важлива історія України початку століття, важлива боротьба за незалежність України і ми засуджуємо червону окупацію України, визнаємо окупацію України в 20-х роках, то тоді Ватутін не підпадає під визначення героя. Але це питання не визначене досі. Це питання, яке суспільство повинне всерйоз обговорювати. І це не має бути якесь емоційне, скандальне, політично вирішене питання. Спочатку це має бути вирішено на рівні освіти, науки, конференцій і після того має сформуватися суспільна думка в нормальний демократичний спосіб. Це не мають бути якісь істеричні політичні акції», – пояснює Антон Дробович.
У петиції про демонтаж памятника, її автор Вадим Поздняков висловлює сумнів щодо того, чи дійсно під пам'ятником Ватутіна є поховання.
«І люди, які близькі до Ватутіна (рідні), і з історичних джерел, і власних – за статусом цього місця пам'яті: там є останки, тому якщо у когось є розповіді, що їх там немає, то треба починати з доказів», – наголошує голова Інституту національної пам’яті.
Серед пропозицій петиції – перенести поховання на одне з кладовищ Києва.
Міський голова Віталій Кличко дав доручення розглянути ці прохання трьом міським комісіям і двом своїм заступникам. Один з цих заступників відповів Радіо Свобода, що це не його компетенція.
В Інституті національної пам'яті кажуть, що з юридичної точки зору така петиція до міської влади безперспективна.
Читайте ще: Чи має Росія право привласнювати собі перемогу в Другій світовій війні?
