Економіст, інвестор Араз Гулієв розповів про ситуацію у світовій економіці і про ринок української нерухомості
Чим, на Ваш погляд, відрізняється ситуація в світовій економіці від кризи 2007-2008 років? Якою мірою вона глибше, могутніші рушійні сили? Багато говорять про накопичені диспропорції, про міхури поганих боргів - в чому це виражається?
Спалах коронавірусу і нещодавня «нафтова війна» між Росією і Саудівською Аравією, сильно вплинули на фінансові ринки і в цілому на світову економіку. Тому багато хто вже заговорив про можливість глобальної рецесії. А ті, хто налаштований особливо песимістично - навіть почали проводити паралелі з кризою 2007-2008 років.
Проте реальність - складніша. На відміну від тодішньої світової фінансової кризи, головна проблема - не в банківській або платіжно-розрахункової системах. Основні причини нинішньої метушні - «розмивання» трьох якорів, які підтримували ринки. Або навіть забезпечували зростання цих ринків, незважаючи на погіршення фундаментальних показників. По-перше, спалах коронавірусу і страх, що його супроводжує, одночасно знищили попит і пропозицію, що позначилося на глобальному економічному зростанні. По-друге, центральні банки більше не в змозі вирішувати проблеми фінансової нестабільності шляхом кількісного пом'якшення і все більш низьких процентних ставок. Насправді, процентні ставки в Європі вже негативні, і це також проблема для банківського сектора. По-третє, недавній старт цінової війни за нафту не тільки знизив її вартість більше ніж на 30%, але і вплинув на життєздатність невеликих нафтових компаній. А також - частини ринку корпоративних облігацій.
В результаті недавній крах на ринках стався настільки безладно, що виник значний ризик побічної шкоди для реальної економіки. Шок, який коронавірус завдав ринкам по всьому світу, збігається з небезпечним фінансовим фоном, що його створює зростаючий глобальний борг. Співвідношення світового боргу до валового внутрішнього продукту, досягло рекордного рівня в 322 відсотка в третьому кварталі 2019 року. А загальний борг - досяг майже 253 трлн дол. Мається на увазі, що якщо вірус продовжить поширюватися, то будь-яка вразливість у фінансовій системі може спровокувати нову боргову кризу.
Більшу частину боргу, після глобальної фінансової кризи 2007-2008 років, накопичив небанківський корпоративний сектор. Де поточне порушення ланцюжків постачань і уповільнення глобального зростання , означають нижчі доходи і великі труднощі в обслуговуванні боргу. По суті, коронавірус відкриває перспективу кредитної кризи в світі ультранизьких і негативних процентних ставок. Порівняння сьогоднішніх обставин з періодом дофінансового кризи - показово. Крім значного посткризового зростання державного боргу, важлива відмінність ще і в тому, що борговий сектор в приватному секторі зосереджений не на майновому, а також іпотечному кредитуванні, а на кредитах корпоративному сектору.
Більша частина цього боргу фінансувала злиття і поглинання, а також викуп акцій. У керівників є потужний стимул викуповувати ці цінні папери, хоч вони і не дешеві. Так вони збільшують прибуток на акцію, скорочуючи власний капітал компанії. І, таким чином, збільшуючи заробітну плату, пов'язану з результатами діяльності. В цілому, це величезне накопичення корпоративного боргу все більш низької якості, ймовірно, погіршить наступну рецесію.
Стрімке падіння нафтових котирувань, як стверджують багато експертів, свідчить про серйозні структурні протирічча, що сформувалися на глобальному ринку ринку нафти і нафтопродуктів? На ваш погляд, є шанс на повернення котирувань нафти до рівнів вище 60-70 доларів за барель до кінця року? А до більш високих позицій пізніше?
Попередні нафтові шоки були викликані або пропозицією, або попитом, але обвал цін в 2020 році досить незвичайний для історії нафтового ринку. Оскільки він є результатом величезного шоку попиту і величезного надлишку пропозиції одночасно. З огляду на те, що економічний спад після спалаху коронавирусу, за прогнозами, стане першим падінням попиту на нафту після світової фінансової кризи в 2009 році, ціни на «чорне золото» вже впали на 20 відсотків.
Причому ще напередодні зустрічі групи ОПЕК +. Коли масштаби падіння попиту стали очевидні, Саудівська Аравія підштовхнула інші країни ОПЕК + до радикального скорочення поставок за більш ніж десятиліття. Росія до цієї ініціативи поставилася неоднозначно. Були побоювання щодо того, чи допоможе це підтримувати ціни. До того ж Москва не хотіла кидати «рятівний круг» виробникам сланцевої нафти в США, які борються за низькі ціни і високий борг.
Минулого місяця Росія вже відмовилася від екстреної наради, щоб скоротити обсяги виробництва. Аналітики Bank of America не виключають падіння цін на Brent нижче 30 доларів за барель вже в найближчі тижні. У той же час вони знизили прогноз на 2020 рік для Brent з 54 до 45 доларів, а для WTI - з 49 до 41 долара за барель. Невтішний прогноз - і у Goldman Sachs. Почавши історичну війну за ціни на нафту, Росія і Саудівська Аравія тепер беруть участь в грі з високими ставками. Щоб, образно кажучи, дізнатися, хто моргне першим. Поки один з них цього не зробить, ринок нафти буде відновлювати рівновагу в основному за рахунок виробників нафти в США. Тим часом, споживачі в США і інших країнах, будуть насолоджуватися більш низькими цінами. Вплив на ОПЕК як на картель ще належить визначити. Але його авторитет і ефективність залежать від балансу. Відповідно до поточного стану справ, нафтові котирування, швидше за за все, не зможуть повернутися до рівнів $ 60-70 і вище до кінця року.
В якій мірі падіння цін на нафту може спричинити майбутнє падіння цін на товари українського експорту- агропродукцію, залізну руду, чорні метали, марганцеву руду (концентрати), феросплави?
Падіння цін на нафту автоматично призводить до змін на ринках споживчих товарів. Нафта прив'язана до світових ринків, і можна послатися на аналогічну кореляцію в 2008-2009 рр. У короткостроковій перспективі зміниться цінова політика в таких групах сільськогосподарських продуктів як зерно, олія та олійні культури. Оскільки Україна - сільськогосподарська країна, орієнтована на експорт, зміна цін вплине і на українську економіку.
Якщо ситуація не стабілізується в найближчі 2-3 тижні, вони можуть коливатися в межах 10-15%. В кінцевому підсумку, на ситуацію впливатиме фактор насичення світового ринку. якщо на ринках зерна - дефіцит, то здешевлення нафти не компенсує потенційне зниження ціни на сільськогосподарську продукцію. І вона буде збалансованою. Але якщо немає - ціна буде знижуватися. Що, безумовно, позначиться на обсязі валютної виручки від українського експорту .
У металургійної промисловості (ці підприємства забезпечують 12% ВВП України, 30% валютних надходжень і близько 700 000 робочих місць, з урахуванням суміжних галузей), нинішня криза посилила «ідеальний шторм», в якому галузь перебувала з минулого року. У найскладніший період промисловість вступила з 2008 року. А вже середина 2019 ого продемонструвала зниження попиту на сталь і сировину для виробництва металопродукції. В результаті з того часу всі металургійні підприємства працювали в збиток. По оцінкам експертів Goldman Sachs, коронавірус вирахував 2% від прогнозованого зростання світової економіки. А це суттєвий показник.
Звідси висновок: попит на металопродукцію та сировину падатиме. На тлі падіння цін, металургійні підприємства будуть зазнавати збитків. Фактично вони вже максимально скоротили інвестиції, зберігши лише пріоритетні інвестиції. У тому числі і в природоохоронні проекти. Але неминуче скорочення обсягів виробництва буде тиснути на собівартість продукції. І важко сказати, як довго ці компанії протримаються. Очевидно, поки в акціонерів будуть на це ресурси. З часом і інші галузі відчують зміни в металургії: українські залізні дороги будуть перевозити менше вантажів, зменшиться і перевалка в портах.
Постраждають постачальники різного устаткування. Підсумую: з одного боку, падіння цін на нафту може призвести до зниження вартості нафтопродуктів. З іншого боку, коли вона дешевшає, ціни також знижуються і на інших товарних ринках, важливих для українського експорту - металургії та сільськогосподарської продукції. Що, відповідно, призведе до зниження валютних надходжень і вдарить по промисловому потенціалу країни.
Поточна політика центральних банків і урядів розвинених країн включає зниження ставок, надання ринкам дешевих грошей, фінансування інфраструктурних проектів тощо. Наскільки цей шлях, на Ваш погляд, здатний вирішити проблему уповільнення світової економіки, яке викликане епідемією коронавірусу? Або потрібні якісь інші інструменти?
Щоб припинити те, що може стати «замкненим колом» (коли реальна економіка погіршується - і затягує ринки, а ринки - потім опускають економіку) уряди повинні зробити кілька речей. Зокрема, використовувати точкові заходи, щоб створити стійку економічну основу. Наприклад - медичні, які допомагають стримувати COVID-19 – це безкоштовне тестування на коронавірус; політика захисту найбільш вразливих верств суспільства.
Ще потрібно пом'якшувати конкретні збої фінансового ринку, такі як неліквідність. Ці заходи повинні прийматися з урахуванням скоординованого підходу всього уряду. Недостатньо просто покладатися на дії центрального банку, щоб стимулювати зростання; уряди повинні проводити реальні реформи, що підвищують продуктивність. Нарешті, необхідна додаткова міжнародна координація, щоб визначити, які саме колективні дії потрібні. Чим швидше це зроблять, тим сильніше буде економічний ефект.
Це можливе відновлення, повинне підтримуватися надзвичайно низькими ставками по іпотечних кредитах і цінами на енергоносії, які підвищують купівельну спроможність споживачів. Чим швидше ринки побачать це, тим швидше повернуться на вихідні позиції. І тоді, на відміну від 2008 року, повернення назад і відновлення економіки, буде спиратися на більш надійні і довгострокові основи.
Якщо коротко підсумувати, то грошово-кредитна політика сама по собі не може вирішити існуючі проблеми. Національний уряд має прийняти експансіоністську фіскальну політику, супроводжувану адаптивної грошово-кредитної політикою. Ще - зосередитися на конкурентоспроможності, поліпшити інфраструктуру, надавати підтримку тим, хто зазнав збитків. І в цілому - домогтися кращої координації з іншими урядами і міжнародними інститутами за кордоном.
Як можна охарактеризувати нинішній стан українського ринку нерухомості? Місце на ціновий кривої, перспективи зміни пропонованого асортименту, нові інструменти фінансування покупки нерухомості приватними особами?
Український ринок нерухомості розвивається. Минулого літа, коли курс долара знизився - ринок первинного житла стояв. Тому що у продажу з'явилося багато «вторинки», люди хотіли підзаробити на курсі. І так зберегли свої гроші в доларах.
Зараз гривня подешевшала, і в ринок «первинного житла» знову пішли інвестиції. Схема проста: припустимо, у людей було 100 квадратів «вторинного житла», продали його влітку. Почекали, і зараз куплять 110 «первинного». І будуть далі стежити за коливаннями курсу.
Чому тепер почали інвестувати? Тому що уряд планує запустити кілька програм, які передбачають покупку житла під невеликий відсоток. Інвестори думають, що через ці програми нерухомість в перспективі подорожчає. Що стосується асортименту житла. Не думаю, що він кардинально зміниться. У світі - тренд на мінімалізм. Припускаю, що щорічно будуватимуть все менше «преміум-класу». А соціальне житло - буде зміцнювати свої позиції на ринку нерухомості. Думаю, що це правильно.
Чи з'являться нові інструменти фінансування покупки нерухомості приватними особами?
Навряд чи. Максимум - збільшиться періодрозстрочки, а перший внесок - зменшиться. Зараз середній термін - 2 роки, при передоплаті в 50%. Я думаю, забудовники будуть давати розстрочку на 3 роки. При першому внеску, що дорівнює 30%.
Які сектори бізнес-нерухомості, на Ваш погляд, стратегічно цікаві інвесторам в Україні - торгова (різні формати), промислова (включаючи промислові парки), логістика (склади, логістичні центри), інше?
Я думаю, що інвесторам більш цікаві промислові парки і логістичні центри. «Козир» України - в привабливому географічному положенні - тут і два моря (Чорне та Азовське). А також 6 відкритих кордонів (якщо не брати до уваги ще один з Росією). Причому більшість з цих кордонів – з європейськими державами. Плюс Чорне море на сьогоднішній день концентрує більшу частину євроазіатських торгових шляхів. В Україні зручно отримувати сировину, переробляти і експортувати. Є різні варіанти транспортування - по суші і по воді. Безперечна перевага України порівняно з Європою - ще й собівартість виробництва. За приблизними підрахунками, вона на чверть менше.
Що відбувається в Україні на ринку праці в середньостроковій перспективі (2-3 роки) - які перспективи прискорення / посилення відтоку кадрів? Що можна сказати про перспективи зміни рівня зарплат в країні, зокрема й у доларах?
Все буде залежати від впливу макроекономічного чинника на ринок праці. Цей фактор став особливо відчутний в 2015-му - після девальвації гривні, фахівцям забракло грошей на звичний спосіб життя. І вони подалися до Європи.
«Друга хвиля» трудової міграції почалася з 2017-ого року - коли країна отримала безвізовий режим з ЄС. Тоді для української робочої сили (хоч «безвіз» і не має на увазі офіційного працевлаштування) відкрилися перспективи нового ринку праці. Польща стала легше видавати робочі візи. І різні фахівці - виїхали туди.
А значить - у нас попит перевищив пропозицію. І як наслідок - роботодавці стали більше платити. Я відстежив цікаву тенденцію на українських сайтах з працевлаштування. Зарплата інженерів, що працюють на будівництві, за 3 роки зросла приблизно на 35 відсотків. А щоб заповнити кадровий дефіцит, фахівців почали вербувати навіть в Середній Азії. Тому рівень інженерських зарплат в Україні стабілізувався, вони вже не ростуть. А в Польщі платити більше - не стали. Через потужний потік робочих з України.
Мені здається, що тепер фахівці середнього рівня потроху почнуть повертатися. Зіграють роль і невелика різниця в зарплаті, і зручні зміни, і комфортні умови. Ще соціальний аспект - сім'ї, нерухомість в Україні. Весь цей процес нормально сприймається через глобалізацію.
Якими інструментами можна було компенсувати наростаючий дефіцит кваліфікованих кадрів в Україні?
Найбільш надійний та ефективний інструмент в даний час –залучати більше інвесторів. Вони - створять нові робочі місця. Через дисбаланс попиту і пропозиції, буде рости зарплата. І можна припустити, що тоді фахівці, котрі не виїхали за кордон, зацікавляться привабливими пропозиціями роботодавців.