Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) більшістю голосів визнав скаргу України на Російську Федерацію про порушення прав людини у Криму "частково прийнятною" до розгляду по суті.

Рішення супроводжуватиметься вироком на пізнішому етапі, йдеться у прес-релізі, поширеному в четвер судом.

У повідомленні наголошується, що, по-перше, суд визначив масштаб розглянутого питання та ухвалив, що мало бути вирішено, чи було прийнятне до розгляду передбачуване порушення прав людини Росією в Криму у відповідний період, а саме у період із 27 лютого 2014 року до 26 серпня 2015 року. Суд постановив, що не покликаний вирішувати, чи був "прийом" Криму, відповідно до російського законодавства, до складу Росії законним з точки зору міжнародного права.

"Перш ніж розглядати твердження про адміністративну практику (Росії в Криму), він (суд) мав розглянути, чи мала Росія "юрисдикцію", обіцяну статтею 1 Конвенції, над Кримом із 27 лютого 2014 року і, отже, чи має він повноваження для розгляду заяви. Встановлено, що факти, оскаржувані урядом України, справді підпадали під "юрисдикцію" Росії на підставі ефективного контролю, який вона здійснювала над Кримом на той момент. Ухваливши це рішення, потрібно враховувати, зокрема, розмір і силу російської військової присутності у Криму, яка зросла з січня до березня 2014 року, без згоди української влади або будь-яких доказів того, що була загроза розміщеним там російським військам, згідно з відповідними двосторонніми угодами, чинними на той час. Він також визнав звіт уряду України послідовним і послідовним протягом усього розгляду; вони надали детальну та конкретну інформацію, підкріплену достатніми доказами, щоб довести, що російські війська не були пасивними спостерігачами, а брали активну участь у ймовірних подіях", - йдеться у поясненні рішення.

Суд зазначає, що цей висновок не упереджує рішення щодо питання про відповідальність Росії за Конвенцією стосовно оскаржуваних дій, що належить до етапу розгляду справи судом по суті.

Далі суд визначив і застосував застосовуваний поріг доказовості та свій підхід до стандарту й тягаря доведення і оголосив прийнятними без шкоди для розгляду по суті всі, за винятком декількох, скарги уряду України на адміністративну практику порушення прав людини з боку Росії.

Суд також вирішив повідомити уряду Росії про скаргу, не подану до 2018 року, про передбачуване переміщення українських "в'язнів" на територію Росії, і, зважаючи на частковий збіг щодо цього з іншою міждержавної скаргою, Україна проти Росії (№38334/18), вирішено приєднати останню заяву до цієї справі та розглянути питання про прийнятність і суть цієї скарги та останню заяву одночасно з розглядом справи по суті.

Як повідомлялося, справа стосується тверджень України про систематичні порушення Російською Федерацією Європейської конвенції про права людини в Криму. "Уряд України стверджує, що Російська Федерація з 27 лютого 2014 року здійснює ефективний контроль над Автономною Республікою Крим і містом Севастополем, невід'ємною частиною України, і здійснює юрисдикцію над ситуацією, яка призвела до численних порушень конвенції. Уряд стверджує, що порушення є результатом загальної адміністративної практики РФ", - повідомив раніше суд.

Так, уряд України посилається на кілька статей конвенції, зокрема на статтю 2 (право на життя), статтю 3 (заборона нелюдського поводження і тортур), статтю 5 (право на свободу і безпеку), статтю 6 (право на справедливий судовий розгляд), статтю 8 (право на повагу до приватного життя), статтю 9 (свобода релігії), статтю 10 (свобода висловлювання думки) і статтю 11 (свобода зібрань).

Крім того, український уряд вважає, що порушені стаття 14 (заборона дискримінації), стаття 1 Протоколу № 1 (захист власності), стаття 2 Протоколу № 1 (право на освіту) і стаття 2 Протоколу № 4 (свобода пересування).