Місто, в якому, за твердженнями бойовиків, намагалися вбити Олександра Захарченка і втрата якого похитнула позиції української армії під час Дебальцевської операції. Чим живе Вуглегірськ через майже чотири роки після активних бойових дій і окупації? Про це – у репортажі журналістів проекту Радіо Свобода «Донбас.Реалії».
Зима 2015 року. Бойовики просуваються у Вуглегірськ. Бої за місто тривали три дні – з 29 до 31 січня.
«Це роздовбаний ворожий блокпост, а перед ним наші танки підірвалися на мінах», – показує знищену техніку бойовик.
Угруповання в рази перевищувало українські війська за кількістю. Захоплення цього невеликого міста дозволяло бойовикам обстрілювати «дорогу життя» – трасу з Артемівська до Дебальцева. Безпечного шляху туди після цього не залишилося.
У цьому ж місті засвітився і екс-ватажок угруповання «ДНР» Олександр Захарченко (загинув 31 серпня внаслідок вибуху в ресторані в центрі контрольованого бойовиками Донецька). Під час його інтерв’ю звучить одиночний постріл – за його спиною падає людина. Тоді бойовики назвали це «замахом» на ватажка угруповання.
Штурмуючи, спустошене місто ніхто не шкодував: його накривали з артилерії і розстрілювали з танків прямою наводкою.
До війни у Вуглегірську було близько восьми тисяч людей. Багато хто тоді намагався врятуватися від війни і залишав місто. Взимку 2015 року тут налічувалося лише кілька сотень містян.
«У нас підвалів не було. Ми сиділи в під’їздах, на першому поверсі», – пригадує тодішні події місцева жителька.
Майже через чотири роки вулиці Вуглегірська такі ж малолюдні. На місцевому ринку працюють лише кілька прилавків. Хоча бойовики і стверджують, що в місті зараз живуть понад вісім тисяч осіб.
Переважно через дітей виїжджали. Зараз повертаються
«Переважно через дітей виїжджали. Зараз повертаються. І діти народжуються, і в школу ходять», – каже жителька Вуглегірська.
Але наслідки міських боїв нікуди не зникли. Знищена обстрілами заправка знаходиться усього за кількасот метрів від працюючої. На центральній вулиці Некрасова будинки з новим шифером і косметичним ремонтом – по-сусідству з руїнами. Знищених будівель у місті лишилося чимало, кажуть місцеві жителі.
Один з найвідоміших будинків у Вуглегірську – на тій же вулиці Некрасова. Він вигорів майже повністю під час боїв. Так і стояв напівзруйнований кілька років. Зараз на його місці – жерстяний паркан. За ним – порослий травою будмайданчик. Будинок в угрупованні обіцяють відбудувати.
Похилена будівля – місцевий вокзал. Його годинник зупинився кілька років тому. На пошарпаному розкладі – шість маршрутів: можна доїхати до Луганська, Ясинуватої, Іловайська, Горлівки та Дебальцева.
Продукти є, світло є, вода є, але дуже все дорого
«Продукти є, світло є, вода є, але дуже все дорого. Такі ціни – космічні. Племінниця приїжджала з Новомосковська і говорить: «У нас дешевше». Також у мене сестра в Бурятії живе, в Улан-Уде. Каже: у них теж набагато дешевше, ніж у нас. Бо нам все привозять», – розповідає місцева жителька.
Від вуглегірського вокзалу колись брав початок єдиний в місті тролейбусний маршрут. Зараз про нього залишилися тільки спогади.
«Ви ж бачите. Все вивезли, вирізали», – каже жінка.
Натомість у місті курсують маршрутки.
«Газельки», автобуси ходять. До Єнакієвого – 12 рублів. З Єнакієвого до Донецька – здається, 50 чи 60 рублів. Може, зараз вже подорожчало, я давно в Донецьк не їздила», – розповідає жителька Вуглегірська.
У приватному секторі частину будинків повністю відновили. Про обстріл нагадують сліди від осколків на парканах і занедбані оселі.
У мій будинок влучило. Ось розбитий. І так в усіх
«У мій будинок влучило. Ось розбитий. І так в усіх. У кого вікна повилітали. Ось там внизу в бік попало», – показує жінка.
«Ну ось цю серединку зробили, поки Сашко був живий. Царство йому небесне. Поки ось цю серединку зробили, а як далі буде, хто його знає», – вказує на будівлю місцевого вокзалу жителька Вуглегірська.
ДИВІТЬСЯ ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ «ДОНБАС.РЕАЛІЇ»:
