Життя після недоторканності
373 голосів за остаточне вже зняття депутатської недоторканності.
Депутати більше не мають депутатської недоторканності.
За 5 років роботи депутатом я так і не дізналася, що це таке. І жодного разу не дістала депутатське посвідчення, окрім як щоб зайти у Верховну Раду.
І зняття недоторканності, це без перебільшення – історичне рішення.
До нього Україна йшла 28 років.
Історичне, очікуване більшістю наших громадян, рішення, на якому грало та обиралося не одне покоління українських політиків, рішення небезпечне, так, небезпечне у розхитаній слабкій поліцейській державі без незалежних судів, але рішення, якого вимагали громадяни України. І на яке вони довго чекали.
Рішення, яке стало вже символом для українців – символом несправедливості, символом тотального лицемірства політиків, запорукою ненависті до політиків, запорукою відчуття, що у парламенті "ховаються" від кримінальної відповідальності злодії.
Хоча це вже давно не так, друзі, і зняття недоторканності з пана Розенблата чи Олеся Довгого, чи пана Добкіна у минулому скликанні ніяким чином не завершилися їх відповідальністю чи вироками проти них.
На противагу: Юлію Тимошенко вимагали позбавити недоторканності тричі, а потім три роки вона провела у в'язниці, куди її кинули за політичну позицію, і лише рішення Європейського суду з прав людини вiд 30 квiтня 2013 року визнало ці три роки ув'язнення політичним переслідуванням.
Але рішення символічне і важливе для мільйонів людей, які голосували і за мене.
Саме тому я голосувала за зняття недоторканності.
Я щиро сподіваюся, що всі колеги, особливо колеги зі Слуги Народу, які сьогодні мають повну владу в країні, чітко усвідомлюють, що перший крок – зняття недоторканності, а другий крок має бути – розбудова незалежних інституцій влади, незалежних судів та обмеження свавілля правоохоронних органів.
Ще раз повторюся – розбудова державних інституцій.
Інакше нас ризикує накрити цунамі авторитарної системи.
З Богом.
