Наступний Майдан може стати медичним
Коли у 2013 році на київському Майдані починалися масові акції на підтримку євроінтеграції, ніхто не думав, що протест переросте у відстоювання ліберальних цінностей: прозорих судів і органів державної влади, вільний ринок без утисків малого та середнього бізнесу і боротьбу з корумпованістю державних інститутів. Ось і зараз, у лютому 2019 року, не багатьом спаде на думку, що обурення людей щодо ситуації з відстороненням в.о. Міністра охорони здоров'я може привести до наслідків національного масштабу. Тим не менш, наступний Майдан може стати медичним.
Трохи історії
Давайте згадаємо: поштовхом до Євромайдану став зрив Угоди про Асоціацію з ЄС. Пости в соцмережах та перші зустрічі прибічників євроінтеграції біля Головпоштамту у листопаді 2013 року завершилися втечею та відстороненням президента Януковича та переворотом у свідомості українців у лютому 2014 року. Зокрема, українці усвідомили, що життя можливе корупції. Що для того, щоб гідно навчатися, лікуватися, працювати – не потрібно давати хабарів. Українці зрозуміли, що бути пацієнтом – не означає бути приреченим спостерігати облуплені стіні лікарень, витрачати мішок грошей на купівлю ліків та молитись, щоб застаріле обладнання не вийшло з ладу. Ми, українці, зрозуміли, що люди в сучасному світі живуть інакше.
Ми бажали зміни і бачили себе частиною європейської родини, родини яка єднає країни не за географічною приналежністю, а за цінностями. Саме тому більшість населення позитивно сприйняла медичну реформу, яку почала впроваджувати команда в.о.Міністра охорони здоров'я.
Однак 2019 рік – рік виборів – показав, що зміни в Україні більш крихкі, ніж здається. Позитивні зміни потребують нашого захисту.
Тест на міцність
Тестом на міцність стала кампанія проти в.о. Міністра охорони здоров'я Уляни Супрун. Не буду зараз наводити всю хронологію судових подій. За короткі два тижні лютого-2019 було багато чого – від новини про призначення судового засідання за позовом депутата, якого вся країна бачила у "хабарницькому" амплуа, до затягування рішення щодо клопотання Уряду та самовідводу одіозного судді. Однак все це показало, що в Україні все ще можливо спостерігати ситуацію, коли олігархічні політичні партії керують суддями, а політичні рейтинги ставлять вище інтересів країни, та коли один суддя приймає рішення, яке загрожує життю та здоров'ю мільйонів українців (усинення Уляни Супрун від виконання своїх обов'язків).
Події останніх днів показали, що хвилюватися варто не лише за долю медичної реформи, але й за країну, яку можуть дестабілізувати політичні спекулянти та один суддя. Якщо відверто, то це спроба знецінити здобутки Революції Гідності, які коштували Україні сотень людських життів. І тоді хто гарантує, що тисячі, мільйони українців з майданчиків соціальних мереж не вийдуть на вуличний Майдан?
Єдиний вихід – політична воля Президента та підтримка Верховної Ради для призначення Уляни Супрун на посаду міністра охорони здоров'я України.
Особисто я не хочу Медичного Майдану. Я хочу, щоб медична реформа тривала, і українці змогли повною мірою користуватися її можливостями вже починаючи з сьогодні.
